«Восток Ойл»: Росія запустила арктичний нафтопроєкт, але обсяги поки що скромні

Запуск проєкту оголосив Володимир Путін 5 вересня, після чого «Роснефть» почала роботу на терміналі «Бухта Север» із залученням танкерів льодового класу. За даними відстеження LSEG, перші партії нафти транспортують чотири судна. Танкери Akademik Gubkin та Valentin Pikul уже завершили завантаження, а Vladimir Monomakh і Vladimir Vinogradov готуються прийняти нафту найближчими днями.

На початковому етапі експорт становитиме лише 150 тисяч барелів на добу, що суттєво менше за первісні амбіції компанії. За даними джерел у галузі, «Роснефть» розраховує вийти на 600 тисяч барелів на добу в другій половині 2027 року, а до 2030 року — на 1 мільйон барелів на добу. Раніше потенціал проєкту оцінювали у 2 мільйони барелів на добу, тобто понад 20% тодішнього нафтовидобутку Росії. На «Восток Ойл» припадає близько п'ятої частини всіх розвіданих нафтових запасів країни.

Для України та її партнерів цей запуск має подвійне значення. З одного боку, Росія отримує ще один канал експорту, орієнтований на азійські ринки Північним морським шляхом. Віддаленість арктичного терміналу, яку раніше вважали головним недоліком проєкту, тепер працює на нього: він розташований далеко від зони бойових дій, а отже, менш уразливий для атак і логістичних збоїв. З іншого боку, скромні стартові обсяги та кількарічні затримки запуску свідчать, що санкційний тиск і вихід іноземних інвесторів усе ж завдали проєкту відчутних втрат.

Історія «Восток Ойл» добре це ілюструє. Родовища відкрили ще за СРСР, у 1990-х їх фактично законсервували, а освоєння відновили лише 2019 року. Згодом до проєкту долучилися BP, Trafigura та Vitol, проте після початку повномасштабного вторгнення в Україну та запровадження санкцій вони з нього вийшли. У результаті «Роснефть» кілька років відкладала запуск, хоча за первісними планами видобуток мав сягнути 25 мільйонів тонн на рік ще 2024 року, а згодом вирости до 50 мільйонів тонн у 2027 році.

Показовим є й ринковий контекст. У вересні ціна російської нафти ESPO Blend підскочила до рекордного рівня з квітня, перевищивши 120 доларів за барель, завдяки активізації закупівель китайськими НПЗ напередодні зими. Це означає, що попит на російську сировину в Азії залишається, а отже, новий арктичний маршрут має куди розвиватися.

Підсумок: «Восток Ойл» — це довгострокова ставка Росії на азійські ринки й обхід західних обмежень. Найближчим часом він не змінить баланс нафтового ринку, але в перспективі кількох років може суттєво посилити експортний потенціал країни-агресорки. Саме тому цей проєкт варто тримати в полі зору — і в контексті майбутніх санкційних рішень, і в контексті контролю за морськими маршрутами.