Смерть чоловіка вагою 200 кг після ВЛК: що з'ясувала комісія Ради

Історія Андрія Стесюка з Овруча на Житомирщині стала одним із найгучніших випадків, які розглядала ТСК. Чоловік мав тяжкі захворювання та важив понад 200 кг. У серпні його привезли на ВЛК у Коростені, де комісія визнала його придатним до військової служби. Уже за 57 хвилин після проходження комісії він втратив свідомість, а згодом помер.

Генеральний директор Коростенської центральної міської лікарні зазначив, що в чоловіка було ожиріння третього ступеня. Водночас, за нормами, якими керувалася комісія, він міг служити у підрозділах забезпечення та ТЦК і СП. "Після ВЛК його у нормальному стані забрали. Претензій не було", — сказав він. Голова ВЛК Сергій Пісоцький, який підписав рішення про придатність, на засідання не прийшов — за словами голови комісії Олексія Гончаренка, медик перебуває на лікарняному через сильний стрес після суспільного резонансу. З 1 вересня він більше не очолює ВЛК.

Окремо гендиректор лікарні заявив про умови роботи комісії. "На сьогодні комісія працює в жорстких умовах, у присутності й під тиском ТЦК саме на комісію, а лікарі не відходять ні на крапку від постанов, якими вони керуються", — сказав він. Ця теза важлива для розуміння контексту: якщо рішення ухвалюються під зовнішнім впливом, то й відповідальність за них розподіляється не лише між лікарями.

Другий випадок стосується 17-річного Олександра Гребеня з Рівненщини. За його словами, він із другом їхав мотоциклом поблизу села Чудель Сарненського району, коли їх нібито підрізав білий бус. Після падіння хлопець підняв руки й повідомив, що йому 17 років. "Вони налетіли на мене, збили з ніг, почали бити ногами. Удари були по нирках. Людей шість-сім було. І вже під кінець сів на мене один і по голові два удари наніс залізними битами", — розповів він. Мати підлітка підтвердила, що буси рухалися поруч із мотоциклом, а один із них виїхав перед ним, після чого мотоцикл упав. Керівник Рівненського ОТЦК та СП заперечив цю версію, заявивши, що саме хлопці переслідували автомобіль із представниками ТЦК.

Обидва епізоди показують, що йдеться не про поодинокі збої, а про системні питання: як ухвалюються рішення про придатність, хто і як контролює дії ТЦК на місцях та який механізм захисту має людина, яка зіткнулася з порушенням. Для людей це означає потребу фіксувати кожен крок — від направлення на ВЛК до дій представників центрів комплектування, адже саме документи й свідчення стають основою для розгляду в ТСК.