Війна змінила роботу старости Біленького: від благоустрою до евакуації

Біленьке розташоване приблизно за 10 кілометрів від лінії фронту. Через війну функції місцевого старости кардинально змінилися: замість питань благоустрою доводиться займатися видачею гуманітарної допомоги, водою, хлібом та організацією ремонтів пошкоджених будинків.

«Реалії війни — вони все змінили. Тобто староста став людиною, яка допомагає людям з гуманітарною допомогою. Постійно видаємо воду, хліб. Слідкуємо після обстрілів, допомагаємо з видачею матеріалів. Шукаємо волонтерів, які постійно ремонтують їхні будинки», — зазначає Роман Матюнін.

Окремим викликом для старости стало особисте життя. Через неможливість залишити селище він уже п'ять років не живе разом із родиною. Сам Матюнін зізнається, що хотів би возз'єднатися з близькими, однак вважає своїм обов'язком залишатися поруч із людьми, які потребують підтримки.

«Я б залюбки показав приклад і виїхав би до своєї родини, бо я вже п'ять років живу без родини. Оце дуже важке. Але я не можу залишити свою посаду, я не можу залишити людей. Не можу, тому що тут треба допомагати людям», — пояснює він.

Прифронтове розташування Біленького означає постійну загрозу обстрілів, тому робота старости тепер пов'язана з ризиком для життя. Окрім гуманітарних питань, він опікується евакуацією місцевих мешканців.

Підсумовуючи, можна сказати, що війна суттєво трансформувала роль місцевої влади у прифронтових громадах. Староста тепер виконує функції і рятувальника, і координатора волонтерської допомоги, і психологічної опори для населення, яке залишається поблизу лінії зіткнення.