Вісім фактів про Україну: що змінилося в суспільстві за 30 років

Україна вступає в 35-й рік Незалежності з суспільством, яке суттєво відрізняється від того, яким воно було на старті. Як показують дані Європейського соціального дослідження (ESS) та інших міжнародних опитувань, зміни відбувалися не лінійно, але їхній напрямок є однозначним.

Один із найпоказовіших фактів — розрив між очікуваннями українців від інституцій та оцінкою їхньої реальної роботи. За шкалою від 0 до 10, українці оцінюють принцип «суд має ставитися до всіх однаково» на 9,62 бала, а фактичну діяльність судів — лише на 2,03. Це найнижчий показник серед країн-учасниць останніх раундів ESS. Така дистанція свідчить не про байдужість, а про загострене, чи не найбільше в Європі, прагнення справедливості.

Водночас рівень довіри до інституцій розподіляється вкрай нерівномірно. Близько 93% громадян довіряють Збройним силам України, приблизно 80% — волонтерам. Натомість судам довіряють лише близько 14% опитаних, чиновникам — 13%, політичним партіям — 10%. Довіра зосереджена там, де дії та жертви заради суспільного блага можна спостерігати безпосередньо. Показово, що в громадах, які успішно пройшли децентралізацію, довіра до сусідів зросла приблизно на 36%, а до місцевої влади — на 17%.

Ціннісний профіль українців також зазнав глибоких зрушень. Якщо раніше Україну відносили до глибоко колективістичних суспільств, то пряме вимірювання індивідуалізму дало показник близько 48 балів зі 100, що розміщує країну на 44-му місці серед 102 країн світу. Це ставить Україну в середину світового рейтингу. Майже 75% українців переконані, що влада має змінювати курс відповідно до громадської думки, а близько 48% зберегли горизонтальні зв'язки з незнайомими людьми, що виникли під час війни.

Цікаві дані й щодо сприйняття корупції. Попри те, що близько 91% українців вважають її поширеною, особисто з нею стикалися менш ніж 19% опитаних. Такий розрив між уявленням і досвідом характерний і для країн ЄС. Водночас суспільне неприйняття хабарництва зростає: за десять років цей показник збільшився з 37% до 54%.

Особливо помітною є дивергенція цінностей України та Росії. Якщо для 44% українців життя в демократії є «абсолютно важливим», то серед росіян таких лише 23%. При цьому 25% росіян вважають покору правителям ознакою демократії, тоді як серед українців таких лише 12%. За ставленням до гендерної рівності Україна випереджає Росію на 9 пунктів, а за громадянською чесністю — на 5,6 пункту, і цей розрив зростає з кожним поколінням. Жоден регіональний ціннісний кластер в Україні не збігається з російським.

Змінюється і роль громадської думки у житті людини. Дані ESS фіксують найбільшу зростаючу динаміку серед українців за цінністю «самоскерованість». За шкалою Шварца, український показник змінився з 2,58 до 2,23, що наближає країну до Фінляндії (2,12) та Великої Британії (2,07) і випереджає Угорщину (2,40) та Чехію (2,45). Найсильніші зміни — серед молоді до 24 років, для якої думка «людей загалом» важить дедалі менше.

Окремим маркером суспільної трансформації став український гумор, який перетворився на інструмент комунікації зі світом. Один офіційний мем про життя поруч із Росією зібрав у соцмережах близько 700 тисяч вподобань. Як зауважує оксфордський дослідник Бйола, через гумор Україна транслює світові: «Ми такі, як ви — тож підтримуючи нас, ви підтримуєте себе».

Загалом наведені дані вказують на те, що українське суспільство перебуває у стані активного розвитку, і більшість змін мають стійкий характер. Вони не завжди є однозначними, однак свідчать про поступовий, але невпинний рух у бік відкритішого та самодостатнього суспільства.