Від поранення до горна: ветеран з Волині викував 5000 сокир

До металу Павло звернувся після демобілізації, але шлях до цього почався ще з Революції Гідності, де він працював медиком. З 2014 року у складі батальйону імені Героя України Сергія Кульчицького Нацгвардії України він брав участь в обороні Слов'янська, Авдіївки, Дебальцевого, Станиці Луганської, Попасної та Світлодарська.

Спочатку майстер працював у невеликому приміщенні, але мріяв про власне обійстя. Згодом придбав земельну ділянку в селі Гайове неподалік Луцька та почав будувати будинок із майстернею за технологією «Кордвуд» (або «Глиночурка»), використовуючи ясен, дуб і вільху. У 2023 році він отримав грант від Українського ветеранського фонду на понад 700 тисяч гривень, додав власні кошти й нині продовжує розвивати кузню.

Вироби Павла мають попит: сокири замовляють військові, політики, дипломати та поціновувачі історичних знарядь. Одна з них, за словами майстра, перебуває в Бориса Джонсона, ще дві — у Валерія Залужного. Коваль розповідає, що його роботи можна впізнати за характерним почерком у виготовленні сокир-барток, а також він виковує шаблі та мечі. Особливістю кожного виробу є орнамент — від готичного тризуба до написів Івана Франка та Тараса Шевченка. Замовники можуть додавати індивідуальні шеврони та написи, що не впливає на ціну.

Окрім виготовлення, ветеран займається реставрацією зброї. Зокрема, він відновив старовинний кавказький бебут 1914 року, яким колись озброювали гармашів та військову поліцію. Павло Скшетуський мріє перетворити свою майстерню та територію навколо на реабілітаційний простір для ветеранів, де вони зможуть відновлюватися через роботу з металом і відпочивати біля ставка та лісу. Він вірить, що після перемоги України частина людей, які виїхали, повернеться, і на країну чекає велике майбутнє та відбудова міст.