Верховний Суд дозволив мирову щодо майна, але не щодо розлучення

У справі №523/1545/22 колишнє подружжя судилося за розірвання шлюбу та поділ нежитлового приміщення й земельних ділянок загальною вартістю понад 1 мільйон гривень. Перша та апеляційна інстанції позов задовольнили: шлюб розірвали, а майно розділили порівну. Уже під час касаційного перегляду сторони подали спільну заяву про затвердження мирової угоди, в якій самі розподілили об'єкти нерухомості та відмовилися від взаємних фінансових і майнових претензій.

Верховний Суд перевірив документ і затвердив мирову угоду саме в частині поділу майна, скасувавши попередні рішення та закривши провадження. Як пояснили в огляді судової практики, принцип диспозитивності дозволяє сторонам укласти мирову на будь-якій стадії процесу, зокрема в касаційній інстанції, відповідно до статті 408 ЦПК України. Умови угоди щодо майна не порушували прав третіх осіб і відповідали вимогам закону.

Іншою була ситуація з розірванням шлюбу. Колегія суддів відмовилася затвердити цю частину мирової угоди, оскільки в подружжя є неповнолітня дитина. Закон вимагає в такому разі розривати шлюб виключно в судовому порядку, з обов'язковою оцінкою неможливості подальшого спільного життя. Суд наголосив, що домовленості про розірвання шлюбу за наявності дітей суперечать імперативним нормам Сімейного кодексу України, тож рішення першої та апеляційної інстанцій про розірвання шлюбу залишили без змін.

Для людей це означає цілком практичні речі. Мирова угода щодо майна навіть на фінальній стадії суду дозволяє уникнути тривалих судових кіл, повторних судових зборів і коштовних експертиз з оцінки майна. Натомість спростити розлучення за наявності дітей через таку угоду не вдасться: офіційне припинення шлюбу завжди потребує повноцінного судового рішення. Варто пам'ятати й про процедурні наслідки: коли шлюб розриває суд, свідоцтво про розлучення не видають, а факт припинення стосунків підтверджує саме рішення. В органах ДРАЦС після внесення даних до державного реєстру можна отримати паперовий витяг.