«Вивозьте мене»: з прифронтової Вакалівщини вивезли останню жительку

У селі Вакалівщина на Сумщині більше не залишилося мешканців. Останню жительку — 88-річну Антоніну Куксенко — вивіз евакуаційний екіпаж «Білого Янгола». До останнього жінка відмовлялася залишати домівку, але погодилася після того, як поблизу її подвір'я розірвалися російські керовані авіабомби й пошкодили будинок. Про це розповів староста Битицького округу Артем Янченко.

Для екіпажу відділу евакуаційних заходів «Білий Янгол» це був уже другий виїзд до Вакалівщини за тиждень. Кількома днями раніше звідти вивезли подружжя разом із собакою та чотирма котами. Тоді евакуйована жителька села Оксана Лук'янихіна розповідала, що у Вакалівщині залишилася лише одна бабуся, яка категорично не хотіла переїжджати у безпечніше місце. За словами начальниці відділу евакуаційних заходів «Білий Янгол» Олени Ставицької, згоду жінка дала після обстрілу: «А вчора зателефонував староста Битицького старостату і сказав, що бабуся вже погодилась, так як був приліт КАБів біля її будинку, і зараз ми їдемо її забирати».

Дорогою екіпаж забрав старосту Битицького округу Артема Янченка, який показував шлях до оселі. За його словами, схилити жінку до виїзду вдалося напередодні, коли він привіз їй гуманітарну допомогу: «Я привозив їй гуманітарну допомогу: продуктовий набір, і вона вже каже, що "Вивозьте, вивозьте, вивезіть мене!" Така щаслива. Я говорю: завтра-післязавтра вивеземо. Взяв у неї документи, щоб її оформити… ну, тому що вікон вже практично немає, забиті плівкою, покрівлі немає, ми йдемо в зиму, а обстріли… постійно обстріли йдуть, і чотири КАБа минулої суботи біля неї лягли, вирви великі». Янченко додав, що до повномасштабного вторгнення у Вакалівщині мешкало близько пів сотні людей, а також періодично приїжджали дачники. Нині, крім останньої мешканки, звідти виїхали всі.

Автівка «Білого Янгола» зупинилася неподалік будинку Антоніни Куксенко — у ньому вибиті вікна та пошкоджений дах, поруч — вирви від авіабомб і зруйновані оселі. Побачивши евакуаційну групу на ганку, жінка почала вагатися. Рятувальники допомогли їй дійти до автомобіля, заспокоюючи та пояснюючи, що речі староста привезе пізніше, а паспорт уже при них. Сама Антоніна Куксенко розповіла, що весь цей час не боялася залишатися в селі, бо не була сама — доглядала котів, яких їй підкидали: «Я живу з котиками. Підкидають котиків до мене... І вони в мене живуть... Хату завалили, падлюки. Як бахнуло — ні дверей, ні вікон вже нема». Навіть попри зруйноване житло, жінка до останнього не хотіла залишати город: за її словами, там ще є картопля, яку рано копати.

88-річну Антоніну Куксенко привезли до Сум, у транзитний центр громадської організації «Плурітон». Соціальна працівниця центру Алла Власенко розповіла, що жінці нададуть усебічну допомогу: «Пані Антоніна залишається у нас, в транзитному центрі "Плурітон". Ми надамо всебічну допомогу. В нас безкоштовне проживання, безкоштовне харчування. Якщо виникнуть питання по оформленню фінансової допомоги, ми також надамо цю допомогу».

Історія Вакалівщини показує, як прифронтові села на Сумщині спорожніли: люди тримаються за домівки до останнього, поки обстріли не позбавлять їх даху над головою. Для тих, хто виїжджає, важливою залишається не лише сама евакуація, а й подальший прихисток — транзитні центри беруть на себе проживання, харчування та оформлення виплат. Водночас кожне таке село без мешканців — це втрачена інфраструктура і додаткове навантаження на громади, які приймають переселенців.