Вакалівщина на Сумщині спорожніла: з села вивезли останню 88-річну мешканку

Село Вакалівщина, що в Битицькому старостинському окрузі на Сумщині, тепер фактично безлюдне. Останню мешканку — 88-річну Антоніну Куксенко — вивіз екіпаж відділу евакуаційних заходів «Білий Янгол». Про це розповів староста Битицького округу Артем Янченко. За його словами, до повномасштабного вторгнення у Вакалівщині мешкало близько пів сотні людей, а ще сюди періодично приїжджали на свої дачі. Нині, крім пані Антоніни, не залишилося нікого.

Це вже другий виїзд екіпажу «Білого Янгола» до Вакалівщини за тиждень. Кількома днями раніше звідси вивезли подружжя разом із собакою та чотирма котами. Тоді евакуйована Оксана Лук'янихіна розповідала, що в селі залишилася одна бабуся, яка категорично не хотіла переїжджати у безпечніше місце. Ситуація змінилася після обстрілу.

Начальниця відділу евакуаційних заходів «Білий Янгол» Олена Ставицька розповіла, що жінка нарешті погодилася на виїзд після влучання в її обійстя: «А вчора зателефонував староста Битицького старостату і сказав, що бабуся вже погодилась, так як був приліт КАБів біля її будинку, і зараз ми їдемо її забирати». Дорогою екіпаж забрав старосту Артема Янченка, який показував шлях до оселі.

За словами Янченка, схилити жінку до виїзду вдалося напередодні, коли він привіз їй гуманітарну допомогу: «Я привозив їй гуманітарну допомогу: продуктовий набір, і вона вже каже, що "Вивозьте, вивозьте, вивезіть мене!" Така щаслива. Я говорю: завтра-післязавтра вивеземо. Взяв у неї документи, щоб її оформити… ну, тому що вікон вже практично немає, забиті плівкою, покрівлі немає, ми йдемо в зиму, а обстріли… постійно обстріли йдуть, і чотири КАБа минулої суботи біля неї лягли, вирви великі».

Автомобіль зупинився неподалік будинку пані Антоніни. Через обстріли в оселі вибиті вікна та пошкоджений дах, поруч — вирви від авіабомб і зруйновані сусідські двори. Побачивши евакуаційну групу на ганку, жінка завагалася, тож рятувальники допомогли їй дійти до авто, пояснюючи, що речі староста привезе згодом, а паспорт уже в них.

Сама Антоніна Куксенко розповіла, що весь цей час не боялася залишатися в селі, бо не була сама — доглядала котів, яких їй підкидали: «Я живу з котиками. Підкидають котиків до мене... І вони в мене живуть... Хату завалили, падлюки. Як бахнуло — ні дверей, ні вікон вже нема». Навіть попри зруйноване житло, жінка до останнього не хотіла кидати город — за її словами, там ще лежить картопля, яку рано копати.

Пані Антоніну привезли до Сум, у транзитний центр громадської організації «Плурітон». Соціальна працівниця закладу Алла Власенко розповіла, що жінці нададуть усебічну допомогу: «Пані Антоніна залишається у нас, в транзитному центрі "Плурітон". Ми надамо всебічну допомогу. В нас безкоштовне проживання, безкоштовне харчування. Якщо виникнуть питання по оформленню фінансової допомоги, ми також надамо цю допомогу».

Історія Вакалівщини — це не поодинокий випадок, а радше модель того, як прифронтові села на Сумщині втрачають людей. Рішення про виїзд тут ухвалюють не через страх як такий, а через руйнування: коли в будинку не лишається вікон і даху, а поруч падають керовані авіабомби, залишатися стає неможливо фізично, а не лише небезпечно. Показово, що поштовхом стає не вмовляння, а конкретна допомога — продуктовий набір і готовність забрати документи. Самі ж люди, як і 88-річна жінка, тримаються за город, худобу чи котів — за звичний уклад, який годі відтворити на новому місці.

Для громад це означає поступове спорожніння цілих округів і додаткове навантаження на транзитні центри та соціальні служби, які мають прийняти, оформити виплати й облаштувати літніх людей. Для держави — потребу заздалегідь планувати евакуацію там, де обстріли стають регулярними, та забезпечувати житлом тих, кому повертатися вже нікуди.