Удари по складах у РФ: що вони реально змінюють у війні на виснаження

Атаки на склади та логістичні центри набули нового значення: те, що раніше було супутнім завданням для російських військ, тепер стало пріоритетним напрямком. Це призвело до зростання втрат бізнесу в цій галузі на порядок, аналогічна ситуація склалася і з портовою інфраструктурою. Визнання цього факту є важливим кроком для подальшої дискусії про ефективність такої стратегії.

Ключова проблема полягає в асиметрії впливу. Російська економіка приблизно вдесятеро більша за українську, тому втрата об'єкта однакової вартості завдає значно більшої шкоди нашій країні. Крім того, спроможності РФ завдавати ударів є вищими. Важливо розуміти, що кількість російських ракет і дронів не змінюється через наші атаки — змінюються лише пріоритети цілей. Коли палає склад, він палає замість іншого об'єкта, який міг би мати більше значення для фронту.

Існує й інший бік: українська економіка функціонує значною мірою завдяки міжнародній підтримці, яка створює платоспроможний попит і дозволяє бізнесу адаптуватися. Росія ж такої підтримки не має, тож навіть менші втрати не компенсує. Однак прямий ефект від ударів по російських складах є незначним — втрати оцінюються максимум у 0,3% ВВП. Російський уряд частково перекладає фінансовий тягар на Центральний банк, розчиняючи ефект ударів у загальному дефіциті бюджету.

Більший потенціал може мати когнітивний вплив. Настрої росіян погіршуються, що вже призводить до відпливу ліквідності з банківської системи та зниження інвестицій. Але головним чинником цих процесів є дії влади РФ, а не пожежі на складах. Війна на виснаження триває, і в Росії може виснажитися економіка, тоді як в Україні — людський капітал. Тому будь-які кроки, що прискорюють економічне виснаження РФ і не шкодять українському потенціалу, можуть бути виправдані, але важливо, щоб вони були частиною продуманої стратегії, а не емоційною реакцією.