У Львові померла відома мисткиня Дарія Альошкіна

Гордій Старух написав у соцмережах, що його дружина, мати трьох дітей і мисткиня світового рівня, раптово відійшла у засвіти. Про церемонію прощання та похорон він пообіцяв повідомити згодом. Наразі причина смерті не розголошується.

Влада Львівщини висловила співчуття. Начальник обласної військової адміністрації Максим Козицький зазначив, що область і вся держава втратили надзвичайно талановиту мисткиню, яка у своїй творчості поєднувала українську традицію із сучасним мистецтвом. Він наголосив, що її витинанки відомі далеко за межами України, а роботи допомагають людям у різних країнах відкривати багатство української культури.

Дарія Альошкіна народилася 5 березня 1982 року в Києві в родині скульпторів Олекси та Людмили Альошкіних. Дитинство провела на Вінниччині, де змалку була занурена у творче середовище та народні традиції. Здобула освіту у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва, а згодом закінчила Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю «монументально-декоративна скульптура». Працювала у станковій та монументальній скульптурі, графіці, витинанці, а також була режисеркою театру тіней «Див».

Витинанка стала особливим напрямом її творчості. Альошкіна переосмислювала традиційне ремесло, створюючи масштабні паперові композиції, де народні мотиви зустрічалися із сучасним мистецтвом. Її роботи представляли Україну на міжнародних мистецьких подіях у Європі, Азії та Північній Америці. Серед відомих проєктів — оформлення українського стенда на паризькому салоні Maison&Objet, співпраця з французькою дизайнеркою Ізабель Даерон, створення витинанок для бутіка Cartier та експозиція у штаб-квартирі ООН у Швейцарії.

У 2023 році Альошкіна брала участь у виставці «ДНК України» під час Венеційської архітектурної бієнале, представивши історію України від скіфів і сарматів до сучасності. Її творчість була способом розповідати світові про українську культуру, осучаснюючи традицію та зберігаючи зв’язок зі спадщиною.

Для української культури смерть Альошкіної — значна втрата. Її роботи продовжують жити у музейних колекціях та приватних зібраннях, нагадуючи про талант мисткині, яка вміла бачити красу і передавати її іншим.