Цивільні після полону РФ: держава не має дієвої системи підтримки

Дослідження «Цивільні після російського полону: державна політика України, міжнародний досвід, дороговкази», презентоване 31 серпня у Києві Фундацією захисту громадянського суспільства Civis Fortis, засвідчує: державний апарат покриває лише першочергові потреби звільнених, а основний тягар соціальної роботи несуть громадські організації. Експерти попереджають, що у разі масового звільнення тисяч полонених система підтримки може не витримати навантаження.

Аналітики наголошують на відсутності уніфікованого маршруту допомоги. Звільнені цивільні часто не знають, до кого звертатися, а ті, хто повернувся поза офіційними процедурами, ризикують залишитися без статусу та гарантованих пільг. Існуюча система медичної та психологічної реабілітації не передбачає тривалого відновлення. За даними Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Дмитра Лубінця, станом на червень 2026 року верифіковано 1878 цивільних, яких утримує Росія, з них 892 підтверджені Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Однак точна кількість таких людей досі невідома.

«Вже сьогодні держава не встигає забезпечувати навіть базову допомогу людям, які повертаються з полону РФ, а за масового звільнення тисяч полонених система підтримки може не впоратися», — зазначає голова Civis Fortis Людмила Янкіна. Після звільнення цивільні потребують медичної та психологічної допомоги, відновлення документів і житла, оформлення статусу. Фундація пропонує запровадити кейс-менеджмент за принципом «єдиного вікна»: за кожною людиною закріплюватимуть соціального працівника, який супроводжуватиме її до повної реінтеграції.

Найбільш вразлива категорія — самостійно звільнені цивільні, які вирвалися з місць утримання або повернулися після деокупації. Їм найважче довести факт полону через брак офіційних документів. Янкіна наводить випадок: «Жінка отримала інвалідність внаслідок полону, втратила слух і зуби. Є рішення російського судилища та спрямування на примусову психіатрію, є офіційне підтвердження від СБУ про мотиви проукраїнської діяльності цієї жінки в окупації, але Комісія, яка розглядає надання статусу, ще вимагає довести «патріотичні мотиви» затримання, хоча закон цього не передбачає». Експерти пропонують спростити процедуру встановлення факту полону, визнавати альтернативні докази та запровадити презумпцію на користь заявника, а також надавати базову допомогу одразу після повернення незалежно від статусу.

Дослідники наголошують: реабілітація має тривати до двох років і складатися з трьох етапів — первинного обстеження, спеціалізованого лікування та довготривалого супроводу. На відміну від військовополонених, для цивільних заручників немає міжнародної правової процедури повернення, що робить їхню долю одним із найскладніших питань майбутніх переговорів про завершення війни.