На Тернопільщині розкопали трипільське житло: що це змінює

Про знахідку розповів лектор-екскурсовод Гусятинського краєзнавчого музею Тарас Василик. За його словами, поки що дослідники розкрили лише фундамент однієї споруди, але не виключають, що на цій ділянці збереглися й інші житла. З'ясувати це має допомогти геомагнітна розвідка ґрунту.

Історія цього місця почалася задовго до розкопок. Місцеві господарі щороку виорювали на городі уламки трипільської кераміки й приносили їх до краєзнавчого музею. «Це були глиняні фрагменти глечиків різної форми. Постійно це були фрагменти з традиційним трипільським орнаментом. З цього одного городу ми склали колекцію експонатів та показуємо її в музеї. Так ми розуміли, що треба копати глибше. Для цього запросили спеціалістів», – розповів Василик. Саме ці знахідки й підштовхнули музейників звернутися до фахових археологів.

Зараз триває перший етап досліджень. Співробітниця відділу археології Інституту українознавства ім. Крип'якевича НАН Яна Яковишина пояснила, що межі поселення досі не встановлені, тому розкопки ведуть орієнтовно. «Триває розвідка, оскільки ми не знаємо меж цього поселення, тому розкопуємо орієнтовно. Приблизна площа поселення – 1 га. Далі ми повністю розкриємо житла і будемо їх досліджувати... Але це буде вже навесні наступного року. Так само як і геомагнітна розвідка», – зазначила вона. За її припущенням, люди селилися на ділянці над Збручем: з трьох боків місцину захищали урвища й схили, а підхід до помешкань був лише з одного боку.

Для науки такі знахідки важливі не самі собою, а тим, що додають деталей до карти розселення трипільців. Трипільська культура – одна з найпомітніших цивілізацій енеоліту (VI–III тис. до н.е.), що охоплювала території сучасних України, Молдови та Румунії. Вона відома великими поселеннями, землеробством, гончарством і розписною керамікою, а її розквіт припав на IV–III тисячоліття до н.е. Свою назву культура отримала від села Трипілля на Київщині, де 1893 року масштабні розкопки провів археолог Вікентій Хвойка. Для місцевих громад подібні відкриття – це ще й потенційний ресурс: музеї, освітні маршрути, увага дослідників до регіону. Водночас вони ставлять питання про те, як поєднати господарське використання приватних ділянок із охороною пам'яток.

Поки що передчасно говорити про масштаб знахідки: остаточні висновки з'являться після геомагнітної розвідки та повного розкриття жител, імовірно, навесні наступного року. Але вже зараз зрозуміло, що звичайний город на Тернопільщині виявився частиною давнього поселення – і саме такі, на перший погляд, буденні місця найчастіше й дають археологам нові відповіді про минуле.