Тіньові "офіси": як шахрайство стало роботою для тисяч молодих українців

У серпні українські шахрайські кол-центри, які в народі називають "офісами", масово припинили роботу. Національна поліція спільно з СБУ провели 411 обшуків, закрили 94 таких заклади, а 26 фігурантам оголосили підозри. За даними джерел у спецслужбах, на початок серпня в Україні діяло щонайменше 2000 "офісів", і майже всі вони пішли на вимушені "канікули", аби уникнути обшуків.

Індустрія телефонного шахрайства виникла ще у 2014–2016 роках, але після повномасштабного вторгнення перетворилася на потужний тіньовий бізнес. За оцінками глобальної ініціативи GI-TOC, оприлюдненими у квітні 2026 року, у таких "офісах" працювали майже 60 тисяч українців. Керівник одного з кол-центрів, який ошукував громадян Росії, розповів, що основу штату складає молодь від 18 до 25 років, яка шукає легких грошей, а через постійний кадровий голод туди беруть навіть 16-річних підлітків.

Схема роботи "офісу" стандартна: оператори першої лінії (холодники) масово обдзвонюють потенційних жертв, представляючись співробітниками ФСБ чи служби безпеки банку. Вони сіють паніку, повідомляючи про нібито оформлений на людину кредит, а потім передають розмову "клоузерам", які вже наказують жертві зняти всі заощадження або взяти реальний кредит і переказати гроші на "спеціальні рахунки". Отримані кошти миттєво конвертуються в криптовалюту, що робить їх відстеження майже неможливим, і лише потім повертаються в Україну для виплати зарплат.

Зарплати в цій індустрії значно вищі, ніж у легальному бізнесі: оператор першої лінії міг отримувати від 1000 до 3000 доларів на місяць, а керівники вищої ланки — до 10 тисяч доларів. Проте більшість працівників спускають зароблене за лічені дні на дорогі речі, автівки в кредит та елітне житло. Коли ж "офіси" закрилися, учорашні "багатії" залишилися без жодних заощаджень. Психоаналітики пояснюють, що це здебільшого невротики, які виправдовують свої дії складними системами самовиправдань: "часи надто важкі", "світ несправедливий", а ошукування росіян вони називають "економічною диверсією" проти ворога.

Влада намагається реагувати: президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, який пропонує карати позбавленням волі на 5–10 років навіть рядових працівників кол-центрів, якщо вони усвідомлювали незаконність своєї діяльності. Одночасно НАБУ та САП проводять операцію "Карфаген" щодо злочинної організації, до якої, за версією слідства, були причетні працівники Офісу генерального прокурора, які нібито отримували гроші за невтручання в роботу "своїх" "офісів".

Експерти зазначають, що українське законодавство досить лояльне до таких злочинів: організатори часто відбуваються умовними термінами, а міжнародне правосуддя буксує через бюрократію. Однак якщо жертвами стають громадяни ЄС або США, до справи підключаються спільні міжнародні слідчі групи, і тоді організаторам загрожує екстрадиція та десятки років у західних в'язницях. Для рядових працівників вихід часто полягає в угоді зі слідством.

Щодо майбутнього "офісників" на ринку праці думки розходяться. Кадрові експерти вважають, що їхній тіньовий досвід можна "легалізувати" під нейтральними назвами на кшталт "менеджер зі спілкування з клієнтами" чи "оператор чату", особливо в малому та середньому бізнесі. Проте самі колишні працівники зізнаються: звикнувши до легких прибутків, мало хто погоджується на легальну роботу з утричі меншою зарплатою. Частина з них усе ж соціалізується, але інші ризикують опинитися в ще гіршій ситуації — аж до потрапляння в справжнє рабство в закритих центрах, як це вже сталося в М'янмі.

Проблема нелегальних кол-центрів давно вийшла за межі внутрішнього кримінального ринку. Сьогодні близько 80% зусиль шахраїв спрямовано на країни Заходу, що створює загрозу для міжнародного іміджу України. Європейські лідери вже звертаються до української влади з вимогою припинити діяльність цих "офісів", адже масштаби індустрії стали настільки значними, що ігнорувати їх неможливо.