Таємний нафтовий трафік: як країни Затоки обходять ризики Ормузу

Після загострення конфлікту на Близькому Сході виробники нафти з регіону Перської затоки почали активно використовувати схему, за якої танкери проходять Ормузьку протоку, а потім перевантажують вантаж на інші судна біля узбережжя Оману. Такий підхід дозволяє продовжувати постачання на світовий ринок, уникаючи прямого перебування великих суден у найнебезпечніших водах.

Для ускладнення відстеження екіпажі нерідко вимикають транспондери, тож реальні маршрути та обсяги перевезень оцінити важко. Дані супутникового моніторингу свідчать: біля оманського узбережжя зараз перебуває близько 150 суден, тоді як у січні їх було лише близько 40. Значна частина цих суден очікує на перевантаження нафти з танкерів, що йдуть через протоку. До такої практики вдаються ОАЕ, Ірак, Катар і Кувейт.

Національна нафтова компанія ОАЕ Adnoc вже реалізувала покупцям приблизно 135 мільйонів барелів і анонсувала новий раунд продажів. Водночас ризики для судноплавства залишаються високими: від початку конфлікту атакам піддавалися 23 судна компанії, загинув один член екіпажу, ще 20 отримали поранення. Не виключено, що реальна кількість інцидентів більша за офіційно визнану.

До прихованої схеми долучається і Саудівська Аравія, яка раніше майже не практикувала човникові перевезення. Причиною стало зростання загрози в Червоному морі через атаки єменських хуситів. Минулого тижня два судна завантажували нафту в саудівському хабі Рас-Таннура, а національний перевізник Bahri зосередив біля Оману 16 супертанкерів сумарною місткістю близько 38 мільйонів барелів, очікуючи ще три.

Отже, регіон фактично адаптувався до воєнних реалій, створивши тіньовий логістичний ланцюг, який дозволяє зберігати обсяги експорту, попри постійну загрозу атак. Проте ціна такого маневру — зростання кількості суден у небезпечних водах та ускладнення контролю за реальними потоками нафти.