Стрес і їжа: чому тягне до солодкого та коли це вже розлад

За словами психіатра Євгена Скрипника, стрес позначається не лише на настрої, а й на тому, як людина їсть. Тягнутися до холодильника можна й без фізичного голоду, і ключову роль тут відіграють гормони стресу. Під час напруження виділяються насамперед адреналін і кортизол: кортизол прискорює обмін речовин і сприяє вивільненню глюкози, адже організм готується до фізичної дії — втечі, боротьби, роботи. Далі виділяється інсулін, який утилізує глюкозу, і після цього знову з'являється відчуття голоду, часто з потягом саме до солодкого.

Другий механізм — психологічний. Солодощі для багатьох пов'язані із задоволенням і заспокоєнням ще з дитинства: морозиво чи інші ласощі сприймаються як щось приємне, що покращує настрій. Тому в стресовий момент людина їсть не тому, що голодна, а щоб отримати приємні відчуття і трохи знизити напруження. Водночас лікар наголошує: сам факт переїдання ще не означає наявності психічного розладу.

Межа проходить там, де симптоми починають порушувати життєдіяльність. При розладі переїдання людина за обмежений час з'їдає значно більше, ніж більшість людей у схожих умовах, не може зупинитися або контролювати кількість їжі; можливі швидке споживання, переїдання до неприємного переповнення, їжа без фізичного голоду, а після — сором і провина. Скрипник назвав три основні розлади харчової поведінки: нервову анорексію, нервову булімію та розлад переїдання. Вони мають різні прояви й причини, серед яких і спадковість, і стресові чинники, тож діагностувати стан самостійно за одним симптомом не варто. При анорексії людина обмежує себе в їжі й може виснажувати фізично; при булімії епізоди переїдання змінюються спробами компенсувати з'їдене — блюванням, надмірними вправами, проносними чи сечогінними засобами; при розладі переїдання повторні епізоди надмірної їжі не супроводжуються регулярними компенсаторними діями.

Щоб упоратися саме з емоційним переїданням, лікар радить почати зі щоденних звичок: регулярні прийоми їжі з достатньою кількістю білка й клітковини, нормалізація сну — настільки, наскільки це можливо, і відсутність постійного доступу до продуктів, якими зазвичай переїдаєш. Корисно робити паузу перед автоматичним перекусом і запитувати себе: "Я справді голодний чи просто хочу зменшити тривогу?" Важливо помічати моменти, коли їжа потрапляє в рот автоматично, без усвідомлення причини. Нестача сну теж ускладнює контроль над звичкою постійно щось їсти.

Якщо ж переїдання стає стійким способом регулювати емоції, варто попрацювати з психологом, зокрема методом когнітивно-поведінкової терапії: змінювати саму харчову поведінку і вчитися помічати, коли їжа використовується для заспокоєння. Сувора дієта при цьому не завжди вирішує проблему, бо працювати потрібно і з її причиною.

Підсумок: їжа має давати організму енергію, а не бути головним джерелом задоволення чи ритуалом, на який щодня чекають. Якщо ж ознаки розладу харчової поведінки вже є, без допомоги фахівців не обійтися.