Страта двох полонених нацгвардійців на Донеччині: що це означає

За даними Донецької обласної прокуратури, двоє військовослужбовців Національної гвардії України перебували на вогневій позиції у лісосмузі неподалік Добропілля. 2 вересня вони виконували бойове завдання, коли їх захопили в полон російські окупанти. Після цього полонених розстріляли з автоматичної зброї.

У прокуратурі наголосили: «Вбивство полонених є грубим порушенням Женевських конвенцій та кваліфікується як тяжкий міжнародний злочин». За цим фактом розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни, що спричинило загибель людей. Процесуальне керівництво здійснюють прокурори Донецької обласної прокуратури, а саме розслідування проводить СБУ в Донецькій та Луганській областях. Наразі тривають невідкладні слідчі дії, щоб встановити всі обставини злочину та причетних російських військовослужбовців.

Цей епізод — не поодинокий випадок, а частина ширшої картини. За даними Офісу омбудсмана, від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року російські військові стратили на полі бою щонайменше 345 українських військовослужбовців, які здалися в полон. Кожен такий військовий злочин окупантів фіксується. Раніше повідомлялося й про схожий випадок поблизу села Ялта Волноваського району Донецької області, де російські військові взяли в полон українського захисника, а після допиту розстріляли його; за цим фактом також було розпочато досудове розслідування.

Для родин загиблих і для самих військових ці справи мають подвійне значення. З одного боку, вони є підставою для майбутніх міжнародних процесів і фіксації воєнних злочинів. З іншого — сам факт страт впливає на те, як бійці ухвалюють рішення на полі бою, адже злочин проти полонених є порушенням базових правил ведення війни. Розслідування, яке ведуть СБУ та прокуратура, спрямоване на встановлення конкретних виконавців, і саме від його результатів залежатиме, чи будуть винні притягнуті до відповідальності.

Поки слідство триває, ключовим залишається документування кожного такого випадку. Це дає змогу не лише встановити обставини конкретного злочину, а й накопичувати доказову базу для міжнародних інституцій.