Старі «Герані-2» повертаються: як Росія змінює тактику ударів по прифронтових містах

Радник президента з питань розвитку технологічних напрямків оборони Сергій Бескрестнов (Флеш) попередив про зміну ролі звичайних «Герані-2» у російській тактиці. Попри зростання частки реактивних безпілотників, Росія не відмовляється від виробництва та щоденних запусків старих моделей. Тепер їх планують використовувати не для ударів на великі відстані, а для атак у прикордонній смузі.

За словами Бескрестнова, близько 60% запущених Росією БПЛА наразі становлять реактивні дрони, а решта 40% — звичайні «Герані-2». Для прифронтових міст така тактика особливо небезпечна через короткий час підльоту та низьку висоту польоту. Безпілотник може летіти приблизно на висоті 50 метрів, що ускладнює його виявлення радіолокаційними станціями — вони можуть просто не встигнути помітити ціль. За словами радника, за такою схемою вже атакували Харків.

Окремо Бескрестнов звертає увагу на можливість онлайн-керування дронами в прикордонній зоні. На відстані до 50–60 км від кордону росіяни можуть застосовувати цей метод, і цілей у цій зоні достатньо. Це додатковий виклик для української оборони, адже йдеться про густонаселені території.

Раніше Бескрестнов повідомляв, що Росія почала збільшувати швидкість ударних безпілотників після того, як українська ППО навчилася знищувати звичайні «шахеди» з показником 95–97%. Спочатку росіяни застосовували реактивні «Герані-3» зі швидкістю 280–300 км/год, але згодом перейшли на «Герані-4», яка може розвивати 300–400 км/год, а в окремих випадках — до 500 км/год. Для перехоплення таких цілей потрібні засоби зі швидкістю 550–600 км/год. Наразі чотири типи українських перехоплювачів перебувають на фінальному етапі випробувань у бойових умовах.

Росія також нарощує виробництво реактивних БПЛА. Завод у Єлабузі отримав завдання випускати 35 тисяч таких дронів на рік, тобто близько 3 тисяч щомісяця, і вже вийшов на цей показник. Кількість застосованих реактивних безпілотників за місяць зросла з 1500 до 3000. Проте реактивні моделі мають обмеження: двигун додає до вартості дрона близько $30–40 тисяч, а дальність польоту зазвичай становить 500–600 км, хоча окремі модифікації можуть долати до 900 км.

Українській стороні доводиться постійно адаптувати тактику протидії, оскільки Росія одночасно використовує і старі, і нові моделі безпілотників. Показник збиття реактивних «шахедів» поки перевищує 80%, але такий спосіб протидії обходиться дорого. Водночас повернення «Герані-2» до атак на прифронтові міста вимагає від України швидких рішень у сфері виявлення та знищення низьколітних цілей.

Таким чином, зміна призначення старих безпілотників — це не відмова від них, а раціоналізація російського арсеналу. Для мешканців прифронтових міст це означає збереження постійної загрози, навіть якщо основні зусилля Росії зосереджені на розвитку реактивних дронів.