«Шосте чуття» Юкова: друг розповів, як пошуковець знаходив загиблих

Олексій Соловкін знав Олексія Юкова з 2005 року, коли вони разом брали участь у розкопках Торської фортеці в Слов'янську. Згодом вони працювали пліч-о-пліч майже десять років, займаючись пошуком останків загиблих часів Першої та Другої світових воєн, а з 2014 року — жертв російсько-української війни.

Соловкін розповідає, що пошукова робота завжди була пов'язана з небезпекою. Під час ексгумацій часто траплялися нерозірвані боєприпаси, які вони не чіпали, а передавали саперам або рятувальникам. Особливо складно було працювати в «сірій зоні» поблизу Іловайська, де доводилося просіювати через сито кальциновані фрагменти кісток, уплавлені в метал згорілої техніки, щоб зібрати матеріал для ДНК-експертиз.

За словами Соловкіна, Юков мав унікальну здатність відчувати, де саме можуть бути останки. «Він йшов по полю і якимось шостим чуттям просто казав: хлопці, тут треба нам затриматися. І дійсно, серед трави, де все заросло, були кальциновані залишки», — згадує друг. Він вважає, що це був природний хист, підкріплений багаторічною практикою.

Олексій Юков загинув 5 серпня внаслідок підриву на міні в Лиманській громаді Донеччини, коли повертався з чергової ексгумації. Трагедія сталася біля села Шандриголове. Соловкін каже, що зі смертю друга втратив частину себе: «Вирвали частинку і… Я можу сказати, що з цією людиною дійсно пішла ціла епоха. Як пошукова епоха, так і мого власного життя».