60 тисяч людей у кол-центрах: що стоїть за схемою та як на неї реагують

За оцінками, станом на квітень 2026 року в шахрайських кол-центрах в Україні працювали майже 60 тисяч людей. Один із керівників такого офісу, якого називають Степаном, розповів, що після 1 серпня всі офіси закрилися — правоохоронці почали проводити масові обшуки. За даними однієї з українських спецслужб, на початку серпня в країні діяло щонайменше 2 тисячі таких офісів, і в кожному могло бути зайнято до 200 осіб.

Основний персонал — молодь 18–25 років, яка шукала першу або другу роботу; через брак кадрів брали навіть 16-річних. Структура офісів була складною: оператори першої лінії, клоузери, технічні фахівці, а у великих структурах — HR-відділи, бухгалтери, фінансисти, служби безпеки та рекламісти. Схема мала кілька етапів: спочатку оператор представлявся співробітником ФСБ або банку й повідомляв про нібито спробу оформити кредит, далі до розмови долучався клоузер, який видавав себе за старшого слідчого або представника Центрального банку. Жертву переконували зняти заощадження чи взяти кредит і переказати кошти на «спеціальні реквізити». Гроші переводили в криптовалюту, потім доставляли в Україну й обмінювали на готівку для зарплат і прибутку організаторів.

За словами адвоката та колишнього співробітника кіберполіції Андрія Галича, працівники таких офісів заробляли від 50 до 130 тисяч гривень на місяць. Оператор першої лінії мав ставку від 600 доларів, а з бонусами — щонайменше 1000 доларів; ефективні працівники отримували в середньому 2–3 тисячі доларів, а дозвонювачі вищої ланки — до 10 тисяч доларів. Водночас, за словами Степана, під час простоїв частина працівників залишалася без грошей і не могла платити за оренду, і лише одиниці відкладали зароблене.

Після початку повномасштабної війни мережа офісів швидко зросла, але частка роботи по Росії впала приблизно до 20%, тоді як близько 80% припадає на країни Заходу. Українські офіси почали працювати з європейськими ринками: для Польщі залучали поляків, яких потім перенавчали чеської мови. Проблема вийшла за межі внутрішнього кримінального ринку — жертвами стають громадяни ЄС, і європейські лідери вимагають від української влади припинити діяльність таких офісів.

Реакція правоохоронців і влади теж посилилася. У Нацполіції повідомили, що станом на кінець серпня слідчі провели понад 500 обшуків і оголосили про підозру 28 людям, хоча кількість закритих кол-центрів не уточнили. НАБУ і САП провели операцію «Карфаген» щодо злочинної організації, до якої, за версією слідства, причетні працівники Офісу Генерального прокурора — їх підозрюють в отриманні грошей за невтручання та силове прикриття кол-центрів. 6 вересня Вищий антикорупційний суд обрав Сергію Кропиві, заступнику керівника одного з департаментів Офісу генпрокурора, запобіжний захід — тримання під вартою з можливістю застави 120 млн грн; 7 вересня запобіжні заходи визначили ще двом фігурантам. Також у межах справи прокурор САП назвав одним із фігурантів президента ФК «Харків» Богдана Бойка. Згадки Данила Сліпчука, головного спеціаліста відділу адміністрування мереж та технічного захисту інформації Офісу генпрокурора, у судових матеріалах і слова прокурора про ймовірну роль не свідчать про доведену вину — остаточне рішення має ухвалити суд.

Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, який передбачає від 5 до 10 років позбавлення волі для рядових працівників шахрайських кол-центрів, якщо буде доведено, що вони усвідомлювали незаконність діяльності. За словами Галича, керівникам організованих злочинних угруповань може загрожувати від 7 до 15 років ув'язнення з конфіскацією майна, а нижчі ланки можуть підпадати під положення про шахрайство в особливо великих розмірах. Експерт Гліб Вишлінський зазначив, що такі кол-центри створюють високооплачувані робочі місця та стимулюють споживання, але не сплачують податків, а також сприяють корупції, адже представники держави й правоохоронних органів можуть отримувати гроші за захист незаконного бізнесу.

Отже, йдеться не лише про кримінальний бізнес, а й про виклик для економіки та міжнародної репутації України. Масштабні обшуки, справа «Карфаген» і законопроєкт про покарання свідчать про спробу зламати схему, але питання про те, скільки офісів справді припинили роботу і чи не перемістяться вони в інші країни, залишається відкритим.