Телефонні «офіси»: як в Україні влаштований шахрайський бізнес на мільярди

За оцінками швейцарської організації «Глобальна ініціатива», навесні в Україні налічувалося близько тисячі шахрайських колцентрів, у яких працювали майже 60 тисяч людей. За підрахунками ООН, цей бізнес приносив мільярди доларів. Якщо раніше аферисти здебільшого орієнтувалися на внутрішній ринок та українських переселенців, то тепер дедалі частіше атакують жителів Західної Європи та США, розраховуючи на їхні статки й валютні заощадження.

Структура таких угруповань нагадує звичайну компанію. Організатори керують фінансами, технічна команда налаштовує IP-телефонію з підміною номерів і VPN для конспірації, оператори працюють за психологічними сценаріями, а фінансові посередники виводять вкрадені кошти. Мета — залякати людину або зацікавити «вигідною пропозицією», щоб отримати доступ до рахунків, персональних даних і грошей. Представляються аферисти співробітниками банків, служби безпеки, поліції, державних органів чи інвестиційних компаній.

Про те, як це виглядає зсередини, розповіла колишня працівниця такого осередку Анастасія (ім’я змінено), яка працювала там із 2021 по 2025 рік. За її словами, на співбесіді її одразу спокушали грошима: обіцяли тижневу оплату й високу середню зарплату без обмежень. Працівників тут називають «офісниками», а самі центри — «офісами». Навчання проходило під керівництвом наставника, анонімність була суворою навіть усередині колективу: кожен мав вигаданий нікнейм, і колеги могли місяцями не знати справжніх імен одне одного. «Серед телефонних баз, з якими доводилося працювати, — Росія, тобто «клієнти» були росіянами… В нашому середовищі вважалося, що росіяни — найбагатші «клієнти», а ще вони «наївняки», тобто більш довірливі», — розповіла жінка.

За її словами, за день один оператор робить 300–350 дзвінків, але успішними виявляються лише близько десяти. Суми втрат жертв коливаються від кількох доларів до сотень тисяч — один російський бізнесмен, наприклад, втратив близько 250 тисяч доларів. Анастасія звільнилася через виїзд за кордон і за майже чотири роки роботи жодного разу не бачила керівництва. Їй пощастило піти без перешкод, тоді як прибуткових операторів, за її словами, відпускають неохоче: їх залякують, а подекуди застосовують фізичне насильство. Набирають людей через Telegram і TikTok, обіцяючи молоді легкі статки, хоч реальні прибутки зазвичай значно нижчі за обіцяні. За даними «Глобальної ініціативи», такі колцентри «кришують» корумповані правоохоронці, отримуючи за це від 10 до 15 тисяч доларів на місяць.

Серед найпоширеніших схем — псевдобанк. Анастасія розповіла, що представлялася співробітником служби безпеки, лякала підозрілими операціями та змушувала назвати реквізити картки й коди з SMS. Головне завдання — штучно створити паніку й квапити людину, щоб вона не встигла отямитися та перевірити інформацію. Інший колишній працівник «офісу» Артем (ім’я змінено) описав схему фейкових інвестицій через сайти знайомств: ошуканці створювали привабливий жіночий профіль, завойовували довіру чоловіка, а потім пропонували вкласти гроші в криптовалюту, акції чи нафту. Далі жертву перенаправляли на нібито досвідченого «трейдера», який переконував переказати кошти на підставну платформу. «Вкладення» сягали від 100 до 124 тисяч доларів, а сам оператор отримував лише до 5% від прибутку. Ще одна поширена схема — фальшиві рахунки за електроенергію нібито від Міненерго: у повідомленнях лякають боргами або закликають терміново сплатити за посиланням, яке веде на фішинговий сайт. Там людину змушують ввести банківські дані або завантажити вірус, що відкриває доступ до карткових рахунків, особистих кабінетів і соцмереж.

Саме на протидію цьому системному явищу спрямований ухвалений 16 вересня закон про посилення кримінальної відповідальності за електронно-комунікаційне шахрайство та діяльність «чорних» колцентрів. Раніше правоохоронці розслідували переважно поодинокі факти викрадення грошей, тепер покарання передбачене за саму організацію та підтримку злочинного бізнесу. За звичайне шахрайство загрожує від трьох до восьми років позбавлення волі, за повторне або групове — від п’яти до десяти, а в умовах воєнного стану — від семи до 12 років із конфіскацією майна. Створення чи керівництво шахрайською організацією карається позбавленням волі на строк від семи до 12 років із конфіскацією. Рядовим учасникам і тим, хто свідомо допомагає «офісам» приміщеннями, обладнанням чи інформацією, загрожує від п’яти до 10 років. Вербувальникам — від трьох до п’яти років, а за повторне вербування — до 10. Якщо схему покриває посадовець із використанням службового становища, покарання становить від восьми до 12 років ув’язнення з конфіскацією та забороною обіймати посади. Водночас рядові працівники можуть уникнути відповідальності, якщо добровільно й до вручення підозри повідомлять правоохоронців про злочинну групу та допоможуть викрити організаторів. На очільників і засновників схем ця норма не поширюється.

Отже, йдеться не про поодинокі випадки, а про цілу індустрію, вбудовану в економіку й захищену корупційними зв’язками. Для пересічної людини це означає, що будь-який несподіваний дзвінок «з банку» чи «з держоргану» варто сприймати як потенційну загрозу, а будь-яке посилання в повідомленні — перевіряти лише через офіційні додатки. Для держави ж ухвалений закон — це спроба бити не по окремих виконавцях, а по самих організаторах схем, без чого бізнес на довірі людей продовжував би відтворюватися.