Середньовічні суди над тваринами: чому свиней страчували, а котів — ні

Історичні хроніки фіксують сотні судових процесів, де підсудними були не люди, а тварини. Справи поділяли на дві категорії: світські суди розглядали злочини окремих ссавців, зазвичай свійських, які вбили або покалічили людину, а церковні — випадки, коли шкідники, як-от комахи чи гризуни, знищували врожаї або спричиняли хвороби. Тварин-обвинувачених тримали в тих самих в'язницях, що й звичайних злочинців, а власники установ навіть отримували плату за їхнє утримання.

Найвідомішим прикладом захисту тварин став французький юрист XVI століття Бартелемі де Шассене, який прославився завдяки справі щурів. Коли його підзахисні не з'явилися на засідання, адвокат заявив, що повістки не вручили кожному щуру особисто, а дорога до суду небезпечна через котів місцевих жителів. Суд був змушений відкласти розгляд.

Найчастіше на лаві підсудних опинялися свині, які тоді вільно блукали вулицями. У 1386 році у французькому місті Фалез свиню звинуватили у вбивстві немовляти. Тварину заарештували, провели слідство, одягли в людський одяг і прилюдно стратили на площі — як застереження для інших господарів.

Прикметно, що серед сотень процесів майже немає справ проти котів. Причина не в симпатії до них: котів не вважали цінним майном, на відміну від корів чи свиней, а також асоціювали з відьмами та нечистою силою, тому знищували без суду під час релігійних ритуалів.

Для середньовічної людини такі процеси мали сакральний сенс. Вважалося, що світ існує за божественним порядком, і будь-який злочин, навіть скоєний твариною, порушує гармонію. Суд відновлював справедливість. Крім того, це був спосіб упоратися зі страхом перед природою: оголосивши засуху чи навалу сарани справою, яку можна оскаржити, суспільство повертало собі відчуття контролю над світом.