Російські аналоги Starlink: що відомо про загрозу для України

Наприкінці березня 2026 року Росія вивела на орбіту перші 16 супутників проєкту «Рассвет». Станом на кінець липня 12 апаратів уже функціонують на висоті близько 550 кілометрів, ще три поступово набирають потрібну висоту, а один було втрачено. Це угруповання вже створює щільне покриття, хоча якісний зв'язок із наземними терміналами можливий лише під час двох-трьох проходів на добу, коли супутники перебувають достатньо високо над горизонтом.

Кожне таке «вікно зв'язку» триває від однієї до півтори години. У цей час російські військові можуть використовувати супутниковий канал для керування морськими безпілотниками та ударними чи розвідувальними дронами на великій відстані. Наприкінці липня на орбіту виведено другу партію з 16 апаратів. Якщо вони розгорнуться так само швидко, то вже у жовтні–листопаді система забезпечуватиме ще два додаткові вікна зв'язку над Україною.

Абонентські термінали «Рассвету» мають розмір до 60 на 60 сантиметрів, важать менш як 15 кілограмів і передають дані зі швидкістю до 1 Гбіт/с. Вони працюють у діапазоні температур від -40 до +40 градусів. За принципом дії пристрої нагадують Starlink: активні фазовані антенні решітки автоматично знаходять супутник і підтримують стабільне з'єднання без механічного повороту антени. Базову версію термінала вже розроблено, виробник готується до серійного випуску.

Фахівці припускають, що такі термінали можуть встановлювати не лише на командних пунктах, автомобілях чи кораблях, а й на ударних та розвідувальних безпілотниках, зокрема на «Геранях» та інших далекобійних БпЛА. Крім того, супутниковий зв'язок потенційно здатен забезпечувати наведення крилатих ракет, керованих авіабомб та інших високоточних засобів ураження.

Якщо Росія збереже нинішні темпи запусків, до середини 2027 року вона може створити майже безперервне покриття над Україною. Це суттєво розширить можливості окупантів для управління безпілотними системами, якщо не буде впроваджено ефективних засобів протидії.