РФ завербувала понад 28 тисяч іноземців: що це означає для України

Про масштаби вербування іноземців повідомив очільник Головного управління розвідки Міноборони Олег Іващенко. За його словами, йдеться про понад 28 тисяч осіб, більшість яких — вихідці з країн Африки. Людям обіцяють високу оплату праці, хоча насправді вони потрапляють на фронт.

За даними Координаційного штабу станом на кінець березня, вдалося ідентифікувати 10 тисяч найманців — як живих, так і загиблих. Ще сотні перебувають в українському полоні. Встановлено факти вербування громадян Непалу, Індії, Сирії, Сербії та Сомалі. Крім того, Росія залучала нелегальних мігрантів, які намагалися потрапити до ЄС через її територію з фінського кордону. У квітні 2025 року Володимир Зеленський заявив про захоплення в полон на Донеччині двох громадян Китаю, які воювали в лавах російської армії. У січні 2026 року стала відома схема із заманюванням громадян Бангладеш на нібито цивільні вакансії з подальшим відправленням на війну. Також Росія завербувала 459 перуанців, з яких 11 загинули, а щонайменше 204 громадянина Вірменії, які воювали проти України, загинули або зникли безвісти.

Окремий напрям — військова допомога Північної Кореї. За оцінками Іващенка, нині в Курській області перебуває близько 8 тисяч північнокорейських військових, і їхня кількість може зрости до 50 тисяч. КНДР також продовжує постачати Росії ракети.

Що це означає для України. По-перше, Росія намагається компенсувати власні втрати за рахунок іноземців, яких часто вербують обманом або через скрутне матеріальне становище. По-друге, розширення участі північнокорейських підрозділів і ракетних поставок свідчить про те, що Москва шукає зовнішні ресурси для продовження війни. Для українських сил це означає потребу в додаткових засобах протиповітряної оборони та роботі з полоненими з третіх країн. Для міжнародних партнерів — привід посилити тиск на країни й посередників, задіяних у схемах вербування.

Підсумок: вербування іноземців і залучення північнокорейських військових залишаються для Росії способом підтримувати інтенсивність бойових дій. Водночас ці схеми створюють ризики для самих найманців і потребують ширшої міжнародної реакції.