Реактивні «Шахеди»: чому Україна пропустила момент масштабування

Атаки реактивними дронами, які Росія нині дедалі частіше спрямовує на Україну, не стали для військових несподіванкою. Такі апарати фіксували ще минулого року, і було зрозуміло, що противник їх удосконалюватиме. Однак момент, коли ворог накопичив достатню кількість цих дронів і перейшов до їхнього масштабного використання, виявився втраченим.

Минулорічні атаки на Київ відбувалися переважно за допомогою звичних бензинових «Шахедів», відомих своїм характерним звуком. Разом із ними росіяни вже тоді запускали й реактивні апарати, але їх було небагато, і вони були недосконалими — українські захисники могли збивати їх навіть гвинтовими дронами-перехоплювачами. Вже тоді було очевидно, що це лише початок, і питання полягало в тому, коли Росія зможе налагодити їхнє серійне виробництво.

Росія зробила саме те, чого від неї очікували: вдосконалила реактивні дрони, накопичила їх і тепер застосовує значно масовіше, зокрема проти Києва. Швидші апарати створюють для протиповітряної оборони іншу проблему, ніж звичні «мопеди», які за роки війни стали добре знайомою ціллю. Коли противник виходить на новий масштаб використання зброї раніше, ніж Україна встигає масштабувати відповідь, він отримує тимчасову перевагу.

Водночас реактивні дрони не варто вважати абсолютною зброєю. Заходи протидії їм уже розробляються, і Україна адаптується до нової загрози, як це було з іншими змінами російської тактики. Проблема в тому, що адаптацію доводиться проводити вже після того, як ворог перейшов до масштабних атак. Історія з реактивними дронами демонструє, як швидко змінюється війна: якщо противник тестує технологію навіть у невеликій кількості, не можна розраховувати, що так буде завжди.

Головне завдання зараз — закрити вікно можливостей, яке отримала Росія, і не допустити, щоб наступну зміну на полі бою знову довелося наздоганяти.