Померла донька політв'язня Стрілець: що означає ця трагедія

Дівчинка народилася передчасно з екстремально низькою вагою — 530 грамів і зростом 30 сантиметрів. Від перших днів життя вона перебувала в реанімації на апараті штучної вентиляції легень. 10 вересня дитину вперше виписали додому, а вранці наступного дня її серце зупинилося. Так Валерія, яку вдома чекали батько й старша сестра, так і не дочекалася обіймів матері.

Історія цієї родини — не лише про втрату. Олександра Стрілець, уродженка Севастополя, повернулася до Криму у 2017 році, щоб доглядати за матір'ю з розсіяним склерозом, і була змушена отримати російський паспорт. У листопаді 2024 року російські спецслужби затримали її та матір Вікторію, інкримінувавши їм "державну зраду". За версією слідства, Олександра нібито передала фотографії російських військових об'єктів каналу, пов'язаному, як стверджувало обвинувачення, з ГУР України. 5 серпня 2025 року Севастопольський міський суд засудив обох жінок до 12 років колонії кожну. Правозахисний проєкт "Меморіал" визнав їх політичними в'язнями.

На тлі арешту та допитів 14 березня 2025 року в Олександри на 27-му тижні вагітності сталися передчасні пологи. Дитина перенесла кілька операцій, у неї діагностували бронхолегеневу дисплазію, їй встановили трахеостому, а годування проводили через зонд. Мати просила відкласти виконання вироку — російське законодавство передбачає таку можливість для матерів малолітніх дітей. Суддя Севастопольського міського суду Данило Землюков відмовив, зазначивши, що в дітей є батько, який може про них піклуватися. Апеляційна інстанція — суддя Третього апеляційного суду загальної юрисдикції Олена Удод — залишила вирок без змін. Зрештою Олександру етапували до жіночої колонії №5 у Козловці в Чувашії, приблизно за 2,2 тисячі кілометрів від дому.

Увесь цей час чоловік Олександри Максим залишався сам із двома доньками. Він фактично жив у лікарні, щодня відвідував реанімацію, діставав спеціальні суміші й ліки, яких не було в Криму, самостійно навчався обслуговувати складне медичне обладнання. Звернення до уповноважених з прав людини та посадовців, які відповідають за обміни, залишилися без відповіді. Аби забрати доньку додому, батько обладнав дитячу кімнату як паліативну палату: встановив ШВЛ, кисневий концентратор і монітори показників здоров'я.

Ця історія показує, як російська судова система розводить по різні боки родини, для яких материнська присутність є питанням життя. Відмовивши у відстрочці попри медичний висновок про те, що "дитина потребує постійної присутності матері", суд фактично виніс вирок не лише жінці, а й дитині. Тепер поховання Лери має організувати її батько, а Олександра Стрілець продовжує відбувати покарання в Чувашії — не маючи змоги навіть попрощатися з донькою.