Переселенці в Харкові: як комплексна підтримка допомагає відновити життя
У Харкові завершилася перша фаза проєкту з підтримки мешканців місць тимчасового проживання. За дев'ять місяців 200 людей отримали індивідуальний супровід, а 115 жінок опанували фінансову грамотність — але головним результатом стало повернення відчуття контролю над власним життям.
Вимушений переїзд через війну — це не лише втрата дому, а й розрив соціальних зв'язків, втрата роботи та звичного кола спілкування. Для багатьох внутрішньо переміщених осіб тимчасові прихистки стають домом на місяці або навіть роки: брак фінансів, нерелевантність фаху на новому місці та страх ще одного переїзду змушують лишатися в умовах невизначеності.
У відповідь на ці виклики у 2025 році стартував проєкт «Посилення стійкості мешканок і мешканців колективних центрів у Харкові», який реалізували ООН Жінки в Україні спільно з ГО «Платформа Єднання» за фінансової підтримки урядів Швеції та Латвії. Перша фаза тривала з жовтня 2025-го до червня 2026 року й охопила три локації з потенційним охопленням близько 800 людей. За цей час 200 людей із 93 родин отримали індивідуальний супровід, 155 долучилися до психосоціальних групових форматів, а 99 мешканців — до груп самоврядування.
Окрема увага приділялася психологічній підтримці. Команда проєкту сама виходила до місць проживання людей, розуміючи, що для багатьох звернення по допомогу є складним кроком. Катерина, яка втратила дім у Дворічній Куп'янського району й провела вісім днів у погребі під обстрілами, розповідає: «Ми трохи відволікаємося від страшних спогадів. Це допомагає жити далі». Проєктна директорка «Платформи Єднання» Ольга Аверіна наголошує: «Психосоціальна підтримка є критично важливою для жінок у колективних центрах, адже вона допомагає відновлювати внутрішню стійкість і відчуття гідності».
Економічний напрям проєкту враховував реальні обмеження учасниць: багато жінок старшого віку, мають перерви в роботі або доглядають за родичами. Тому навчання починали з відновлення впевненості, складання резюме та базових цифрових навичок. 115 жінок завершили курс фінансової грамотності, 42 долучилися до швейної майстерні, 80 отримали менторську підтримку. За результатами опитування, 78% учасниць стали впевненішими в пошуку роботи, а 58% активізувалися на ринку праці.
Окремим напрямом стало самоврядування: мешканці трьох центрів самі визначали, чого бракує у спільному просторі, і реалізували шість ініціатив — від дитячих кімнат до бібліотек. Тетяна Сурова, яка пережила розлуку з донькою під час окупації, згодом очолила ініціативну групу й допомогла облаштувати кухню. «Головне — з'явилося відчуття, що ми можемо впливати», — каже жінка.
Перша фаза проєкту завершилася, але потреба в підтримці залишається: до Харкова прибувають нові родини, а ті, хто живе тут давно, стикаються з виснаженням і самотністю. Наступний етап передбачає розширення роботи ще на два-три місця тимчасового проживання. Як показує досвід проєкту, стійкість починається з малих кроків: розмови про пережите, відновлення документів, першого замовлення або облаштованої спільної кімнати.
