Пам'ять vs бюрократія: як влада «губить» запити медіа про школу Чубенка

Історія зі школою імені Героя України Степана Чубенка у Краматорську оголила проблему комунікації між владою та медіа на місцях. Коли журналісти спробували отримати коментар від департаменту освіти щодо закриття навчального закладу, їм спершу пояснили ситуацію телефоном, але одразу застерегли: ці слова не можна використовувати як офіційну позицію. Натомість порадили надіслати письмовий запит до обласної військової адміністрації.

Однак на цьому бюрократичний лабіринт не завершився. У пресслужбі ОВА попросили адресувати запит безпосередньо голові адміністрації. Коли ж це було зроблено, за тиждень надійшла відповідь: мовляв, звернення скеровано не за адресою, тому його перенаправили до департаменту освіти та Краматорської міської ради. На відповідь журналісти чекають уже другий тиждень.

Показово, що за цей час мати загиблого Героя Сталіна Чубенко, яка працювала в школі вчителькою, отримала роз'яснення від департаменту освіти. Суспільний мовник також дочекався відповіді. А от регіональне видання, що ініціювало розслідування, опинилося в ситуації, коли актуальність теми згасне раніше, ніж надійде офіційна реакція. Це змушує замислитися: чи не є така тяганина прихованим способом уникнути відповідальності перед місцевими медіа?

Сама по собі школа, за визнанням чиновників, закрита законно — через брак учнів. Проте принципове питання, яке журналісти порушили і в телефонній розмові, і в письмовому запиті, стосувалося збереження пам'яті про Степана Чубенка. Чиновники відповіли фразою про те, що «всіх треба пам'ятати», що фактично означає відмову від конкретних кроків для вшанування подвигу дитини. Це і викликає обурення, адже загальні слова стають ширмою для бездіяльності.

У підсумку меморіальну дошку Герою, яку ризиковано було лишати під обстрілами, врятували військовослужбовці 3-го армійського корпусу. Вони вивезли її з Краматорська до Рівного, де знак тимчасово встановили на стадіоні «Авангард» — адже Степан був футболістом і вболівав за цю команду. Після деокупації та стабілізації ситуації дошку планують повернути додому. Залишається сподіватися, що разом із нею до Краматорська повернеться і сама школа, яка, за неофіційними даними, поки що зберігає юридичний статус.