Понад 50 країн ООН вимагають від Росії негайного припинення вогню: що це змінює

Заяву представили висока представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас та міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Серед підписантів — Україна, більшість країн Європи, зокрема Німеччина, Франція, Велика Британія, Польща, країни Балтії та Скандинавії, а також Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Республіка Корея, Ізраїль і низка держав Латинської Америки. Окремо в переліку вказано Європейський Союз.

Ключова вимога документa — повне, негайне й безумовне припинення вогню з боку Росії та початок змістовних переговорів про мир. У заяві нагадують: із березня 2025 року Україна вже погодилася на такий крок, тож тепер очікують дзеркальної позиції від Москви. «Ми закликаємо росію нарешті вчинити так само — це необхідний крок на шляху до конструктивної дипломатії та переговорів, що приведуть до миру», — ідеться в тексті.

Окремий блок присвячено гуманітарним питанням. Підписанти вимагають негайного, безпечного та беззастережного повернення в Україну всіх свавільно затриманих, насильно переміщених або депортованих цивільних осіб, зокрема дітей. Так само йдеться про повне повернення всіх військовополонених та інтернованих осіб — це названо важливим заходом для зміцнення довіри між сторонами. У заяві наголошують, що Україна прагне миру, і закликають Росію припинити агресію та долучитися до переговорів про всеосяжний, справедливий і тривалий мир відповідно до міжнародного права.

Своєю чергою генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, говорячи про війну в Україні, розкритикував «повномасштабне вторгнення» Росії до сусідньої держави. За його словами, воно піддало Україну «жорстокій війні, що є кричущим порушенням Статуту ООН».

Що це означає на практиці. Спільні заяви такого формату не мають прямої юридичної сили й не змушують Москву до жодних дій — вони радше фіксують політичну позицію широкого кола держав і створюють дипломатичний тиск. Цінність документа в тому, що він демонструє: вимога припинення вогню та повернення людей залишається консолідованою позицією значної частини міжнародної спільноти, а не ініціативою окремих країн. Для України це аргумент у подальших переговорах і в роботі з тими державами, які ще вагаються щодо підтримки. Для самої Росії — чергове нагадування, що її ізоляція в ООН зберігається. Водночас реальний вплив заяви залежатиме від того, чи будуть за нею конкретні кроки: нові санкції, зміни у військовій допомозі Україні чи тиск на країни, які допомагають Москві обходити обмеження. Поки що йдеться про дипломатичний сигнал, а не про механізм примусу.

Коротко: понад 50 держав і ЄС публічно вимагають від Росії припинити вогонь і повернути людей. Це посилює політичний тиск і підтримує українську позицію, але саме по собі не гарантує змін на фронті.