Олешки: понад 6 тисяч людей готуються до зими без світла, газу й пального

Ситуація в Олешках на тимчасово окупованій частині Херсонської області залишається критичною. За словами начальниці Олешківської міської військової адміністрації Тетяни Гасаненко, останнє постачання продуктів до міста відбулося 26 травня. Відтоді люди не отримували гуманітарної допомоги, а безпечних маршрутів для виїзду немає через мінування та дронові атаки.

«Це не те що можна назвати голодом, це треба називати голодом», — так описала становище Гасаненко. За її словами, звернення від містян надходять щодня: «Люди хочуть, щоб їм дали якусь надію. Але надії нема».

Про те, як виглядає щоденний раціон, розповідають самі мешканці. Один чоловік надіслав фото страви, яку назвав «олешківським борщем»: п'ять картоплин, буряк, помідор, цибулина, кабачок і спаржа, до яких додано ячну крупу та два яйця. «Сьогодні у нас делікатес у борщі. Мати виміняла 2,5 кілограма цукру на 10 яєць. Капусти там теж немає, але ще є спаржа. Кабачок і спаржа дуже виручають зараз», — написав він.

Інша жителька розповіла, що на день у неї запланований хліб із води та борошна. «Намащу його яблучним повидлом, зроблю чай без цукру. Та й усе», — каже жінка. М'ясо вона востаннє їла, за її словами, на Новий рік. Жінка живе в покинутому будинку, бо її квартиру зруйнували обстріли. Світла й газу в місті давно немає, вода — лише зі свердловини.

За словами мешканки, люди виходять на вулицю лише з 7:00 до 9:00, збираючись на базарі, щоб обміняти чи продати власні запаси й дізнатися новини. Ціни там вражають: кілограм кабачків — тисяча рублів, тобто близько 500 грн, а мішок борошна продавали за 200 тис. рублів, приблизно 2 тис. доларів. «Щоб ви розуміли, які тут не те щоби ціни, а критична ситуація. Бо ці гроші — просто папірці», — пояснює вона.

Продукти доводиться шукати в селі Раденськ за 20 км на південь, куди йдуть пішки або їдуть велосипедом. Тим, хто хоче евакуюватися, треба дістатися Тарасівки ще за 20 км, звідти маршруткою чи попуткою до Скадовська. Проте дорога щільно замінована. «І якщо ти туди дійшов, тобі доведеться повернутися назад у це пекло, бо у тебе, наприклад, поранена мати в лікарні, і їй треба їжа. Ти йдеш, і можеш загинути по дорозі. Це якийсь сюрреалізм», — каже жінка. Вона згадала про загибель двох містянок, які ходили по продукти до Голої Пристані.

Медична допомога теж майже недоступна. За спостереженнями мешканки, поранених із мінно-вибуховими травмами в місті чимало, але в лікарні є хірург без анестезіолога й ліків. «Наприклад, якщо відірвало ногу — ти приречений», — каже вона. Швидка, яка привозила медикаменти, вже півтора місяця стоїть. Умови для пацієнтів стаціонару погіршуються щодня: якщо зимою давали якийсь суп і два бублики, то зараз — півтори ложки манки на воді та чай.

Евакуація ускладнена не лише небезпекою. У багатьох немає паспортів — ані російського, ані українського закордонного, а частину документів знищила повінь або пожежі. Бракує й грошей: безкоштовно можна доїхати лише до Скадовська, далі — від 450 до 900 доларів.

Представників окупаційної влади в Олешках немає, і зв'язатися з ними неможливо. Підготуватися до холодів люди не можуть: дрова згоріли ще до зими, газ і пальне для генераторів не продають. «Я не знаю, що ми будемо робити. Я ще можу пішки вийти. Або діти докотять своїх батьків на тачці. Куди діватися самотнім маломобільним людям?» — каже мешканка. За її словами, більшість тих, хто залишився, — люди похилого віку.

За даними Гасаненко, в Олешківській громаді, яка охоплює 13 населених пунктів, залишаються 180 дітей. 16 вересня уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що в Олешках може залишатися понад 6 тис. людей. Ще 7 травня МЗС України повідомляло про гуманітарну катастрофу в Олешках та інших населених пунктах окупованої Херсонщини.

Отже, Олешки залишаються містом, де люди живуть без базових умов, а зима без опалення, світла й пального може стати для них ще одним випробуванням. Відсутність безпечних шляхів евакуації, брак документів і коштів, а також недоступність медичної допомоги перетворюють виїзд на ризик, а залишення — на щоденну боротьбу за виживання.