Нафта по $100+: що означає енергетичний шок для України та світу

Еталонний сорт Brent за тиждень подорожчав майже на 9%, закріпившись вище 100 доларів уперше з середини травня: минулої п'ятниці — на рівні 104 доларів, у четвер — 108. Від середини серпня зростання сягнуло близько 20%, а сам барель уже сягає позначки 110 доларів. Але ключове тут не сама цифра, а те, що стоїть за нею.

За словами економіста Віктора Галасюка, проблема не зводиться до вартості сировини — руйнується інфраструктурна система, яка дозволяла обходити Ормузьку протоку. Поштовхом стала війна на Близькому Сході, що почалася наприкінці лютого з американо-ізраїльських ударів по Ірану і тепер безпосередньо втручається у фізичну логістику постачань. Показово, що премія за ризик у ціні бареля тепер формується не побоюваннями, а реальними втратами: британська служба UK Maritime Trade Operations повідомила про атаку на танкер в Ормузькій протоці, де спалахнула пожежа, а екіпаж довелося евакуювати.

Найвідчутніший системний удар — вимушена зупинка Саудівською Аравією нафтопроводу East-West Pipeline після атаки безпілотників, запущених, за даними Ер-Ріяда та Багдада, з території Іраку; відповідальність на себе ніхто не взяв. Ідеться про артерію довжиною 1000 км між східними родовищами та портом Янбу на Червоному морі з проєктною потужністю до 7 млн барелів на добу. Обсяг у 4–5 млн барелів на добу — це 4–5% світового споживання, яке перевищує 100 млн барелів щодня. Через пошкодження кількох насосних станцій відновлення обладнання та електросистем, за даними CNN, триватиме тижні або й понад місяць — тоді як у квітні після удару по одній станції роботу відновили за три дні.

Паралельно загострюється ситуація на виході з Червоного моря: хусити захопили портове місто Моха, а згодом — острів Перім посеред Баб-ель-Мандебської протоки та прибережне містечко Зубаб. За даними аналітиків Kpler, добовий трафік суден через Баб-ель-Мандеб скоротився практично вдвічі. Світовий нафтовий транзит опинився у подвійних лещатах: обхідний саудівський маршрут зупинено, а вихід із Червоного моря — під контролем хуситів. Водночас через Ормузьку протоку, яка в нормі забезпечувала близько 20 млн барелів на добу, судна дедалі частіше йдуть у режимі Dark Crossings з вимкненими транспондерами: з червня по серпень так перевезли нафти на 40 млрд доларів. Та, за оцінками Goldman Sachs і Vortexa, експорт із Перської затоки впав до 15–16 млн барелів на добу.

Далі спрацьовує ланцюгова реакція. Переробні потужності, за даними Міжнародного енергетичного агентства, виснажені до межі, і на початку вересня середня ціна дизелю у США перевищила 5,85 долара за галон, а 10 вересня вперше в історії перетнула позначку 6 доларів. Дизель — це вантажна логістика, промисловість, агросектор і генератори, тож його подорожчання розганяє інфляцію через ціни на товари й послуги. Центральні банки опинилися перед вибором без добрих варіантів: монетарні інструменти не ремонтують трубопроводи й не відкривають протоки, тож для стримування інфляційних очікувань ставки доводиться підвищувати. Дорогий ресурс знижує купівельну спроможність і прибутковість бізнесу, а дорогі кредити пригнічують інвестиції — поєднання високої інфляції та гальмування ВВП і створює передумови для стагфляції.

Паніки зразка минулих десятиліть поки немає: 100 доларів сьогодні реально дешевші, ніж у 2008 році, енергоємність ВВП у розвинених країнах знизилася, а сланцева революція зробила США потужним експортером. Але запас міцності тане: американський стратегічний резерв упав нижче 300 млн барелів — до мінімуму з 1983 року, а лише в серпні світові запаси скорочувалися рекордними темпами — на 3,1 млн барелів на добу. МЕА погіршило прогноз, очікуючи у 2026 році скорочення світової пропозиції більш ніж на 5,7 млн барелів на добу (близько 6%) проти 4%, які передбачалися місяцем раніше, а повного відновлення видобутку в Перській затоці не очікується раніше 2027 року. Ринок залишається надчутливим: котирування коригувалися на кілька відсотків на тлі повідомлень іранських ЗМІ про можливі переговори з країнами затоки в Омані щодо Ормузу, але кожна нова атака здатна повернути премію за ризик до 120–150 доларів за барель.

Для України та Європи з цього випливає прямий практичний висновок: енергобезпека визначає інфляцію, валютний курс і конкурентоспроможність промисловості. Конкуренція зміщується від пошуку найдешевшого ресурсу до гарантування надійності постачань — через розбудову LNG-терміналів і сховищ, розвиток атомної та відновлюваної енергетики, збільшення власного видобутку й формування стратегічних резервів. Криза оголила вразливість глобальної мережі: ключові потоки замкнені на кількох вузьких ділянках — Ормузькій протоці, Баб-ель-Мандебі, Суецькому каналі та Малаккській протоці, і блокування навіть однієї з них миттєво перетворює локальний конфлікт на світовий шок. Тривалий період цін у 100–120 доларів за барель стане потужним каталізатором енергопереходу, інвестицій в електромобілі, батареї та енергоефективність.