МЗС вимагає правової оцінки після наруги над пам'ятником УПА на Люблінщині

Ідеться про пам'ятник у селі Бялисток Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Голова партії «Конфедерація польської корони» Гжегож Браун пошкодив меморіал, намагаючись молотом розбити камінь із викарбуваними кирилицею прізвищами вояків УПА, і оприлюднив відео цього вчинку в соцмережах.

У МЗС України назвали це «ганебною та аморальною поведінкою, яка не може викликати нічого крім сорому і засудження у будь-якої нормальної людини». У відомстві заявили, що очікують «від польських компетентних органів належної правової оцінки цих дій, відновлення пошкодженої могили, а також інших місць української пам'яті у Польщі та недопущення подібних випадків у майбутньому».

У МЗС наголосили, що Україна послідовно виступає за однаковий принцип по обидва боки кордону: українські місця пам'яті в Польщі та польські в Україні мають бути захищеними. Там також зауважили, що «ніхто не має права перетворювати пам'ять і пошану до померлих на циркову виставу для досягнення своїх політичних цілей», навівши польське прислів'я: «Як немає чим привернути увагу, то треба зробити виставу».

Цей випадок став другим за короткий час. На початку серпня невідомі вже пошкодили цей самий меморіал, зокрема написи на кам'яній частині, і поліція розслідує той акт вандалізму. Пам'ятник встановили в 90-х роках минулого століття на місці поховання 41 вояка УПА, які загинули в бою з підрозділом НКВС у лютому 1946 року.

Гжегож Браун відомий у Польщі як українофоб із проросійськими поглядами. Він неодноразово потрапляв у скандали зі зняттям українських прапорів у публічних місцях: у червні 2024 року — з кургану Костюшка у Кракові, а у квітні 2025 року — у місті Біла Підляська. У грудні 2024 року він загасив свічки вогнегасником на ханукальній менорі у фоє Сейму. Браун також був єдиним депутатом Сейму, який напередодні російського вторгнення проголосував проти резолюції на підтримку України.

Для України ця історія має цілком практичний вимір. По-перше, ідеться про безпеку українських місць пам'яті за кордоном — а отже, про те, наскільки польська держава здатна їх захищати попри політичні провокації окремих осіб. По-друге, принцип симетрії, на якому наполягає МЗС, стосується і польських меморіалів в Україні: якщо одна сторона не реагує на наругу, це розв'язує руки для подібних дій і з іншого боку. По-третє, сам виконавець — маргінальний політик, і саме тому важливо, щоб реакція була правовою, а не політичною: це відділяє провокатора від решти польського суспільства і не дає йому перетворити інцидент на інструмент міждержавного конфлікту.

Коротко: Україна вимагає розслідування, відновлення меморіалу та гарантій на майбутнє. Наскільки швидко й твердо відреагує польська сторона, залежить не лише від правової системи, а й від того, чи зможуть у Варшаві відділити кримінальний вчинок від політичної гри.