Мумії як ліки та розвага: як Європа століттями вживала тіла фараонів

14 серпня 2026, 09:05 ·690 слівредакція

Від порошку проти чуми до вечірок із розгортанням древніх тіл — європейці століттями використовували єгипетські мумії у медицині та дозвіллі. Що стояло за цією практикою і чому вона зникла?

Сучасна людина сприймає мумії як археологічну цінність, однак впродовж тривалого часу європейці бачили в них насамперед ліки. Препарат під назвою «мумія» або mumia виготовляли з подрібнених муміфікованих тіл і продавали в аптеках. До XII століття ця субстанція увійшла до медичної практики, а ще близько п'ятисот років лишалася у переліку рекомендованих засобів. Ним лікували головний біль, набряки, а також намагалися протидіяти чумі.

Попит на такі ліки був настільки високим, що справжніх мумій із гробниць не вистачало. Це призводило до підробок: у 1564 році королівський лікар Гі де ла Фонтен бачив в Александрії фальшиві мумії, виготовлені з тіл померлих селян. Попри це, аптекарі продовжували торгувати муміями аж до XVIII століття. Деякі медики навіть вважали, що свіже людське м'ясо та кров мають більшу цілющу силу, ніж стародавні висушені рештки. Наприклад, англійський король Чарльз II після нападу судом приймав ліки на основі людських черепів, а ще на початку XX століття черепи використовували для лікування неврологічних розладів.

У XIX столітті мумії втратили медичне значення, але набули нового статусу — розваги. Після наполеонівської експедиції до Єгипту 1798 року інтерес до давньоєгипетської культури зріс. Мандрівники привозили мумії до Європи, де з'явилася мода на так звані «вечірки розгортання». Спочатку такі заходи мали вигляд наукових демонстрацій, як-от розгортання мумії хірургом Томасом Петтігрю в Королівському коледжі хірургів у 1834 році. Однак згодом вони перетворилися на приватні видовища, де господарі демонстрували гостям стародавні тіла, нерідко в атмосфері алкоголю та гучних веселощів.

На початку XX століття практика розгортання мумій припинилася: руйнування решток почали сприймати як втрату. Відкриття гробниці Тутанхамона у 1922 році знову привернуло увагу до Єгипту, а раптова смерть лорда Карнарвона, який фінансував експедицію, породила легенду про «прокляття мумії». Так мумії остаточно перейшли зі сфери медицини та розваг у простір містики й масової культури.

Ця історія — приклад того, як брак наукових знань і сильна віра в магічні властивості можуть перетворювати людські рештки на товар і видовище. Вона також показує, як змінюються уявлення про етику та цінність історичної спадщини.