Морське перемир'я: чому Росія навряд погодиться і що це означає для України

Пропозиції України щодо розблокування Чорного моря, передані через США, стикаються зі складним комплексом мотивів російського керівництва. Передвиборча логіка Кремля передбачає, що Путін не піде на жодні мирні угоди, крім капітуляції України. Риторика «війни до перемоги» домінує, хоча в російському суспільстві зростає запит на нормалізацію.

Особиста позиція Путіна також не сприяє компромісу: він зацікавлений у продовженні війни, а морська блокада України вигідна йому як інструмент економічного тиску. Військова та економічна логіки тісно переплетені. Росія частково може компенсувати зернову кризу через перенаправлення поставок на Балтику, Каспій або сухопутним коридором до Китаю, але це потребує державних компенсацій аграріям і все одно погіршить економіку РФ.

Для України час, відведений на розбудову альтернативної логістики, значною мірою втрачено. Без відкриття Чорного моря вже в січні-березні можуть виникнути суттєві проблеми, незалежно від енергетичних обстрілів. Росіяни також уважно стежать за тим, чи отримає Україна додаткові системи Patriot: 20–30 комплексів — одна ситуація, 200–300 — зовсім інша, з огляду на витрати на ракети.

Кремль готується до нової мобілізації, яка, за попередніми оцінками, може пройти без значних ексцесів. У російському суспільстві формується своєрідний консенсус: дати Путіну останній шанс і подивитися на результат. У таких умовах зупиняти блокаду моря росіянам зараз немає сенсу.

Міжнародна ситуація також не сприяє переговорам: тристоронній формат зайшов у глухий кут — Росія не хоче, США не можуть, Україна не має можливості. Розблокування моря найближчим часом виглядає малоймовірним. Його реалізація залежатиме від двох ключових факторів: впливу економістів на Путіна та розширення кола переговорників і поля переговорів.