На кордоні з Румунією мобілізували хасида з Ізраїлем: що це означає
Ізраїльтянина, який повертався з Умані після Рош га-Шана, затримали на українсько-румунському переході та, за даними його родини, відправили до військової частини під Одесою. Ця історія ставить незручні питання про те, як мобілізаційні правила працюють на практиці — і для самих українців, і для іноземних громадян із подвійним минулим.
Йдеться про 49-річного Джонатана Карлінського Машака, брацлавського хасида з Єрусалима та батька шістьох дітей. Він народився в Україні, а до Ізраїлю переїхав приблизно 14 років тому. Додому він вирушав автобусом компанії Derech Tzadikim після святкування Рош га-Шана в Умані, маючи ізраїльський паспорт, у якому місцем народження вказано Радянський Союз.
За словами його друга Натана, який їхав поруч, прикордонники почули українську мову й визначили чоловіка як громадянина України. Його вивели з автобуса для перевірки даних — і після цього, як стверджує друг, зв'язок із ним зник. Машак устиг надіслати електронного листа з поясненням ситуації та двічі зателефонувати дружині, але вона не відповіла, а передзвонивши, почула автовідповідач українською. Згодом Натану повідомили, що чоловіка перевели до Одеси для призову.
Дружина Одель каже, що найбільше шкодує про пропущені дзвінки, і що, за її інформацією, чоловіка тримають на військовій базі поблизу Одеси. «Поки він тримається, з їхньої точки зору він тримається. До 60 років вони не звільняють людей з армії. Зараз все незрозуміло. Ми все ще не знаємо точно, що станеться або як ми можемо йому допомогти», — сказала вона. Жінка вже звернулася до МЗС, однак там пояснили, що дії української сторони були законними. Рідні також побоюються, що в армії чоловік не зможе дотримуватися релігійних приписів, зокрема щодо кошерної їжі. Офіційного коментаря від української сторони на момент публікації не було, МЗС Ізраїлю ситуацію також не коментувало.
Що з цього випливає для людей і країни. По-перше, це нагадування, що мобілізаційні норми в Україні прив'язані не лише до паспорта, а й до ознак, які людина демонструє на місці: мови, документів, місця народження. Для тих, хто народився в Україні й згодом отримав інше громадянство, це створює зону невизначеності — зокрема для паломників, які роками приїздять до Умані. Сам Машак, за словами друга, подорожував до Умані роками, навіть після початку війни, і його ніколи не зупиняли: «Він, мабуть, думав, що, оскільки він має ізраїльське громадянство, у нього більше не буде жодних проблем в Україні».
По-друге, історія показує, як швидко приватний випадок перетворюється на дипломатичне питання. Паломництво до могили рабина Нахмана — подія, на яку цього року очікували до 45 тисяч людей, і для посилення охорони правопорядку до Умані прибували ізраїльські поліцейські. МЗС України раніше закликало хасидів врахувати, що через російську агресію повноцінну безпеку іноземцям гарантувати неможливо. Тепер до питань безпеки додається ще й питання про те, як саме застосовуються мобілізаційні правила до іноземців та осіб із подвійним громадянством.
Підсумок. Найближчим часом варто стежити за двома речами: чи з'явиться офіційна позиція українських відомств щодо цього конкретного випадку і чи не позначиться він на умовах паломництва наступного року. Для самої України це питання не лише юридичне, а й репутаційне — адже йдеться про довіру тих, хто щороку привозить до Умані тисячі людей.
