На Тернопільщині увічнили пам'ять бійця Івана Романишина: що це означає для громади

Іван Романишин загинув 11 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Новоандріївка Пологівського району Запорізької області. За даними Товстенської територіальної громади, він служив у роті вогневої підтримки — був стрільцем-помічником гранатометника протитанкового взводу. Життя військовослужбовця обірвав удар FPV-дрона.

Меморіальну дошку встановили на фасаді загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів села Поділля. У відкритті взяли участь рідні, друзі, педагоги, учні та жителі громади. Право відкрити пам'ятний знак отримали дружина Катерина, дочка Вероніка, син Максим та сестри загиблого Тетяна і Галина. Священнослужителі освятили дошку.

Для невеликої громади така подія має кілька вимірів. По-перше, це публічне визнання ціни, яку платить країна за свою незалежність. Імена на стінах шкіл — це не просто данина минулому, а сигнал для тих, хто зараз навчається: за свободою стоять конкретні люди, часто — колишні випускники цих самих шкіл. По-друге, меморіал стає місцем, де родина може відчути підтримку — тут зберігаються найдорожчі спогади про чоловіка, батька, брата. Як зазначили у повідомленні громади, «саме тут минули його шкільні роки, тут він робив перші кроки до дорослого життя, знаходив друзів, мріяв про майбутнє. Тепер на стіні школи залишиться його ім'я».

Водночас такі історії вкотре нагадують про масштаб втрат: за кожною меморіальною дошкою — окрема доля, родина і громада, які живуть із цим болем. Для держави ж це ще один привід говорити про важливість підтримки ветеранів та сімей загиблих — не лише на рівні символічних жестів, а й у щоденних рішеннях.

Пам'ять про Івана Романишина тепер увічнена там, де він зростав. Але справжнє значення цієї події виходить за межі одного села: вона показує, як громади беруть на себе відповідальність за збереження історії та формують культуру вшанування тих, хто віддав найцінніше.