Мазепа — єдиний український гетьман, який мав титул князя Священної Римської імперії

У квітні 1707 року Петро I під час військової наради в Жовкві оголосив про плани реорганізувати козацьке військо. Для Гетьманщини це фактично означало втрату самостійності. Щоб згладити цей крок, цар вирішив надати Мазепі княжий титул. У Посольському наказі навіть з'явився підроблений лист із проханням гетьмана про надання гідності — пізніша графологічна експертиза показала, що підпис під ним не належав ні Мазепі, ні Пилипу Орлику, який зазвичай писав гетьманські листи.

Сам Мазепа добре усвідомлював справжні мотиви Москви. У розмові з Орликом він говорив: «Мене хочуть задовольнити гідністю князя Римської імперії, всю старшину викорінити, наші міста забрати під свою владу».

Княжий титул Мазепа отримав завдяки дипломату барону Генріху фон Гуйссену. За його клопотанням 1 вересня 1707 року імператор Йосиф I офіційно надав гетьману титул князя Священної Римської імперії. Це зафіксовано в реєстраційній книзі «Райхсадельсамт», де відповідний запис зробив князь Шемборн.

Щоправда, грамоту про надання титулу так і не викупили. Мазепа передав Олександру Меншикову 3000 дукатів, але до Відня ці гроші не дійшли — історики припускають, що їх могли привласнити. Попри це сам факт надання титулу був законним: про «князя Мазепу» згадували європейські дипломати та газети. Англійський посол у Відні Філіп Медовс у 1708 році писав, що Петро I клопотав про надання гетьману княжої гідності, а німецький журнал у 1710 році називав його «князем Мазепою, начальником і полководцем козаків».

Отже, княжий титул Мазепи — не просто дипломатичний епізод. Він показує, що Гетьманщина на початку XVIII століття була визнаним суб'єктом європейської політики, а її провідник мав статус, який виходив далеко за межі московського впливу.