Кучма серйозно думав про розворот на Захід: що завадило

Тарас Стецьків, який п'ять разів обирався до Верховної Ради й був радником прем'єра за Кучми, вважає, що той серйозно обмірковував переорієнтацію зовнішньої політики. За словами Стецьківа, саме ці наміри могли стати підґрунтям для касетного та "кольчужного" скандалів, коли Україну звинуватили у продажу Іраку станцій радіотехнічної розвідки "Кольчуга". Звинувачення не підтвердилися, але Росія, як зазначає експолітик, побачила ризик того, що сильний президент може "увести Україну" із зони свого впливу.

Тоді Кучмі нав'язали Віктора Медведчука на посаду голови Адміністрації президента, пояснюючи це потребою покращити міжнародний імідж після "кольчужного" скандалу. Стецьків також нагадав, що у 2002 році в документах із нацбезпеки з'явилася мета вступу до НАТО. Того ж року Кучма поїхав на Празький саміт Альянсу, хоча його туди не запрошували: організатори навіть змінили розсадку, щоб він не сидів поруч із лідерами США та Британії. Слова йому не дали, і він повернувся додому.

На початку 2002-го Україна заявила про прагнення до асоційованого членства в ЄС, а в липні того ж року Кучма підписав указ про інтеграцію до євроатлантичних структур. У 2003 році він говорив, що Київ довів обґрунтованість заявки на членство в ЄС. Проте вже у 2004-му з Військової доктрини прибрали положення про вступ до НАТО та ЄС як кінцеву мету, а сам президент заявив, що Україна не готова до Альянсу.

Окремо Стецьків згадав свідчення Миколи Мельниченка у квітні 2002 року перед Великим журі Сан-Франциско, де той розповів про нібито розмову Кучми щодо продажу "Кольчуг" в Ірак. Тоді лунали жорсткі заяви від США, аж до погроз санкцій, і хоча комплекси в Іраку не знайшли, скандал коштував Україні замороженої американської допомоги.

Підсумок: спроба змінити зовнішньополітичний курс наштовхнулася на зовнішній тиск і внутрішні інтриги, що в результаті відкинуло євроатлантичні амбіції України на роки.