Кримськотатарська мова в окупованому Криму: класів стало втричі менше

До окупації півострова в Криму працювали 15 шкіл і 384 класи, де викладання велося кримськотатарською. Навіть після відкриття 16-ї школи в Сімферополі (Акмєсджіті) окупаційна влада змінила статус цих закладів. Нині, за даними самих окупантів, залишилося лише сім шкіл із кримськотатарською мовою навчання, три — з російською та кримськотатарською, а ще шість отримали статус «загальноосвітніх». Відповідно, кількість класів із кримськотатарською мовою навчання впала до 119.

За інформацією КРЦ, навчатися кримськотатарською дозволено лише до дев'ятого класу і тільки за заявою батьків. Водночас адміністрації закладів створюють перешкоди для подання таких заяв. Серед аргументів, які використовують проти викладання рідною мовою, — теза «в Криму одна рідна мова — російська», а також посилання на відсутність аудиторій, педагогів і підручників. Центр фіксує випадки, коли батьків змушують відмовлятися від навчання дітей кримськотатарською або скорочують кількість годин на вивчення мови та літератури.

Системні утиски не обмежуються школою. Хоча окупаційна влада офіційно визнала кримськотатарську однією з так званих державних мов, кримськотатарські версії офіційних сайтів відсутні, а діловодство ведеться російською. Зафіксовано також заборони користуватися рідною мовою в окупаційних «судах» і погрози працівникам звільненням за спілкування кримськотатарською. За даними КРЦ, окупанти щонайменше 16 разів забороняли кримським політв'язням говорити рідною мовою під час «судових засідань».

Для кримськотатарської спільноти ці цифри — не просто статистика освітньої мережі. Мова є основою ідентичності корінного народу, і її витіснення зі школи, суду та державних інституцій означає поступове звуження простору, де вона може повноцінно функціонувати. Освіта залишається чи не найважливішим каналом передачі мови наступним поколінням, тож скорочення кількості класів утричі фактично позбавляє частину дітей можливості вчитися рідною мовою. Поза межами півострова це питання стосується і майбутнього повоєнного відновлення: без збереження мовної мережі відновити повноцінне життя кримськотатарської громади буде значно складніше.

У Кримськотатарському ресурсному центрі наголошують: «10 вересня, в День кримськотатарської мови та літератури, ми підкреслюємо, що мова житиме, поки вона буде затребуваною у суспільстві, у медіа, в освіті та у державних інституціях». Отже, ключове питання — не лише кількість класів, а й те, чи матиме мова реальний попит у всіх сферах життя.