У Ковелі попрощалися з Героєм Олегом Бортніком: 22 місяці вважався зниклим

Олег Бортнік народився і виріс у Ковелі. Навчався у місцевій школі №3, після чого здобув фах у ПТУ №5. Цивільне життя чоловіка було пов'язане з роботою на приватних підприємствах. Рідні запам'ятали його як справжнього майстра на всі руки: він лагодив техніку, будував і ремонтував у домі, виготовляв меблі. Особливою пристрастю Олега було куховарство — дружину Вікторію він до плити не підпускав, а родину дивував власними стравами, зокрема пек Великодні паски.

Мобілізували Олега 17 липня 2023 року. Після підготовки на Житомирщині він потрапив до 46-ї окремої аеромобільної бригади і вирушив на Донеччину, під Курахове. Там, попри офіційну посаду оператора-телефоніста, він активно облаштовував позиції: зводив бліндажі, укріплював окопи. Навіть у складних умовах чоловік намагався підтримувати побратимів і не втрачав оптимізму.

Ключовим моментом його історії стало рішення перед загибеллю. Після лікування у госпіталі Олег мав отримати першу за півтора року відпустку. Проте, дізнавшись, що на передовій бракує людей, він добровільно повернувся на бойове завдання. 10 вересня 2024 року він востаннє передав рідним голосове повідомлення через побратимів, а 2 жовтня зв'язок із ним обірвався. Згодом з'ясувалося: 3 жовтня поблизу села Георгіївка на Донеччині життя солдата обірвалося. Усе наступне — це 22 місяці очікування, молитов і надії, які завершилися підтвердженням експертизи.

Для Ковеля ця втрата — чергове нагадування про ціну, яку платить Україна. Олег Бортнік міг обрати відпустку, але обрав обов'язок. Його історія — про людяність, родинні цінності та справжню мужність, які він зберіг навіть у найважчі хвилини.