Капці, а не «тапочки»: як правильно називати взуття українською
Багато звичних назв взуття в українській мові насправді є запозиченнями з російської або розмовними формами. Викладачка української мови Діна Мущенко пояснила, які варіанти нормативні.
Домашнє взуття, яке ми звично називаємо «тапочками», має нормативний український відповідник — капці (в однині — капець). За словами викладачки української мови Діни Мущенко, слово «тапочки» хоч і зафіксоване в «Словнику української мови» в 11 томах, але з позначкою «розмовне». «Етимологічний словник української мови» вказує, що це запозичення з російської: зменшена форма від «тапки», пов'язана з дієсловом «топать» («тупати»). Натомість «капці» — давнє питоме слово на позначення легкого хатнього взуття, яке підходить і для побутового спілкування, і для опису товару в каталозі.
Схожа ситуація з «шльопанцями»: попри поширеність на ярликах літнього взуття, у словниках це слово марковане як розмовне. Воно походить від звуконаслідувального дієслова «шльопати». Для дружньої бесіди такий варіант прийнятний, але в експертному тексті чи каталозі точніше буде сказати «відкриті капці», «пляжні капці» або «в'єтнамки». Питомим українським відповідником є також «ляпанці» — слово, утворене за аналогічною звуконаслідувальною моделлю від «ляпати». Воно теж має позначку «розмовне», але є колоритною альтернативою. А от «пантофлі» — це давнє запозичення із західноєвропейських мов (через польську та німецьку із середньогрецької), яким позначають різновид кімнатного взуття, найчастіше без закаблуків, з оксамиту чи шкіри, іноді на невеликому підборі.
Низка звичних назв у побуті та навіть у рекламних каталогах не відповідає нормам сучасної української літературної мови. Так, «сапоги» — запозичення з російської, а нормативна назва взуття з високими халявами — чоботи (в однині — чобіт). «Босоножки» є фонетичною калькою за зразком російського слова, тоді як питома назва походить від прислівника «босоніж» — правильно казати «босоніжки». Слово «кросовки» теж потребує коригування: від англійського cross-country до запозиченого кореня крос- додається питомий суфікс -івк(а), тож правильна форма — «кросівки». Щодо туфель, то і «підбор», і «каблук» є нормативними в українській мові: за СУМ-11, підбор — це набійка на підошві взуття, а каблук — те саме, що підбор. «Лодочки» — калька з російської, українською це «туфлі-човники», назва яких виникла через схожість форми глибокого вирізу із формою човна. «Балетки» ж пов'язані з французьким ballet, що походить від пізньолатинського ballare — «танцювати».
Окремі питомі назви елементів взуття з часом витіснили кальковані форми. «Закаблук» — тверда задня частина взуття, яка охоплює п'яту й тримає форму; це слово збереглося у фразеологізмах «дати лиха закаблукам» чи «ударити в закаблуки». «Полуботки» утворене зі слів «половина» та «чобіт» і здавна означало чоботи з короткими халявами, але поступилося калькованим «полусапожкам». За словами Мущенко, головна причина занепаду цих слів — уніфікація термінології та мовна русифікація побутової сфери у XX столітті. Водночас підошва, устілка, халява та каблук — питомі українські назви. Підошва — нижня частина взуття, якою торкаються землі; устілка — внутрішня підстилка під ступню («стєлька» — росіянізм); халява — трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Носок — передня частина взуття, панчіх чи шкарпеток, а виріб, який надягають на нижню частину ноги, називається шкарпеткою.
Отже, для повсякденного хатнього взуття доречно вживати «капці», для елегантних домашніх моделей — «пантофлі», а для літніх відкритих варіантів — «пляжні капці» чи «в'єтнамки». Замість «сапог» взуваємо чоботи, замість «босоножок» — босоніжки, бігаємо в кросівках і купуємо туфлі на підборах або на каблуках.
