«Зв’язок має працювати, як швейцарський годинник»: історія головного сержанта з Луцька

Павло долучився до Збройних сил України у лютому 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення. До того він мав досвід строкової служби: у 2018–2019 роках служив у третій окремій бригаді зв’язку. У цивільному житті чоловік працював інженером на заводі «Кроноспан», де обіймав посаду контролера якості. Саме ця робота, за його словами, навчила його відповідальності та уважності до деталей — якостей, які стали ключовими у військовій службі.

«Зв’язок має працювати, як швейцарський годинник», — так Павло формулює головний принцип своєї роботи. Щодня він відповідає за стабільний зв’язок батальйону та штабу, виставлення ретрансляторів і контроль за роботою обладнання. За його переконанням, хороший зв’язківець має бути ініціативним: недостатньо лише виконувати поставлені завдання, потрібно постійно стежити за системою, передбачати можливі проблеми та шукати рішення ще до того, як вони стануть критичними.

Павло зазначає, що люди, які приходять до війська лише для того, щоб «відслужитися», у підрозділі зв’язку надовго не затримуються. Ця робота потребує повної залученості, уважності та готовності постійно вчитися. Серед базових навичок, необхідних для служби, він називає хоча б початковий рівень роботи з комп’ютером, але багато чого військовослужбовці опановують уже безпосередньо під час служби.

Після завершення війни Павло планує повернутися до цивільного життя та започаткувати власну справу. Якою саме вона буде — поки що не визначено. Проте досвід, отриманий у війську — відповідальність, ініціативність і звичка робити так, щоб усе працювало, — залишиться з ним надовго.