Хусити вийшли до Баб-ель-Мандебу: що це означає для нафти, Саудівської Аравії та світу

Саудівська Аравія має два морські виходи для експорту нафти, і тепер під загрозою опинилися обидва. Перший — Ормузька протока, яку Іран заблокував після ударів США та Ізраїлю по іранській території 28 лютого 2026 року. Другий — Баб-ель-Мандебська протока, до якої у вересні вийшли хусити. Це не локальний єменський сюжет, а подія, від якої залежить ціна пального, товарів і морських перевезень для десятків країн.

Як розвивалися події. На початку вересня хусити пішли в наземний наступ уздовж західного узбережжя Ємену. Їхньою метою була Моха — старе портове місто на Червоному морі, приблизно за 80 кілометрів від Баб-ель-Мандебської протоки. Місто обороняли Національні сили опору Тарека Салеха, які підтримує Саудівська Аравія. Коли хусити почали обходити їхні позиції, із західного узбережжя відступили понад 15 бригад, за різними оцінками — до 30 тисяч бійців. Командування пояснило це спробою уникнути оточення. На світанку 10 вересня хусити зайшли в Моху майже без бою, і їм дісталися залишені штаби та чималий арсенал американської й саудівської зброї. Наступного дня човни з озброєними хуситами дісталися острова Перім посеред протоки, який ділить її на дві судноплавні частини. Очевидці бачили, як бійці розгортали техніку вздовж узбережжя. Одночасно почалися атаки дронів і ракет на саудівські міста, авіабази та енергетичні об'єкти, а 19 вересня балістична ракета була запущена по Ер-Ріяду.

Чому це стало можливим. Саудівська Аравія входить до десятки найбільших військових бюджетів світу: у 2025 році вона витратила на армію 83,2 мільярда доларів і була восьмою за цим показником. Повітряні сили мають понад 200 винищувачів F-15 різних модифікацій, 72 Eurofighter Typhoon і 81 старіший Tornado. Сухопутні війська — понад 500 танків Abrams, сотні Bradley і близько 60 ударних гелікоптерів Apache. Небо прикривають Patriot і THAAD. Але техніка не працює сама: ремонт, запчастини, оновлення програмного забезпечення, планування операцій і розвідка залежать від американських та британських військових, інструкторів і приватних підрядників. У вересні ця система дала збій — ні саудівці, ні американці не помітили концентрації 100 тисяч хуситів на заході Ємену. Масовані авіаудари у відповідь (хусити кажуть про близько 300 ударів за п'ять днів) наступу не зупинили. Patriot і THAAD створювалися для захисту конкретних районів, а не як суцільний купол над усією країною, тож саудівцям доводиться обирати, що прикривати щільніше: столицю, бази, нафтозаводи, опріснювальні станції чи порти. Хусити ж можуть запускати дешеві дрони з різних напрямків, а кожне перехоплення витрачає дефіцитні ракети.

Що це означає для людей і країни. Запасний шлях для нафти, який Саудівська Аравія готувала десятиліттями, — це трубопровід «Схід — Захід» завдовжки 1200 кілометрів від родовищ біля Перської затоки до порту Янбу на Червоному морі. До вересневої атаки ним перекачували приблизно 4—5 мільйонів барелів на добу. 11 вересня іранські дрони пошкодили три насосні станції, нафтопровід тимчасово зупинився, і завантаження в Янбу досі не відновлено повністю. Saudi Aramco вже попередила частину європейських клієнтів, що вони не отримають нафту за жовтневими контрактами. Навіть якщо трубопровід відновлять, західний маршрут не стане безпечним: танкери до Азії мусять іти на південь — через Баб-ель-Мандеб, де тепер закріпилися хусити. Додатковий тиск створює й те, що США відмовилися долучатися до ударів по хуситах: 10 вересня наслідний принц і прем'єр-міністр Мухаммед бін Салман щонайменше двічі телефонував Дональду Трампу з цим проханням, але отримав відмову. Посадовець Білого дому пояснив, що США захищатимуть власні ключові інтереси, зокрема свободу судноплавства, але регіональні партнери мають самі вирішувати місцеві конфлікти. Договору про взаємну оборону, який зобов'язував би Вашингтон воювати за королівство, між країнами немає.

Найімовірніший сценарій надалі — довга війна на виснаження: хусити утримуватимуть захоплене узбережжя й атакуватимуть саудівські об'єкти та пов'язані з королівством судна, а саудівці відповідатимуть авіаударами, шукатимуть у світі ракети-перехоплювачі та тиснутимуть на Іран дипломатично. Тут важливу роль може відіграти Китай — саудівський принц уже просив китайців натиснути на Іран. Небезпечніший варіант — якщо хусити закріпляться на Перімі та єменському березі протоки й почнуть регулярно атакувати судна. Тоді перевізники підуть навколо півдня Африки, що додасть до рейсу тижні, а до ціни товарів — витрати на пальне й страхування. Так уже було в 2023—2024 роках. Зараз протока не закрита, але деякі країни, зокрема Італія, вже готують окрему військово-морську місію для захисту своїх торговельних суден.

Найгірший сценарій — фактична непрохідність одночасно Ормузу і Баб-ель-Мандебу. Тоді світовий ринок втратить два ключові маршрути з Перської затоки до Азії та Європи, і першими подорожчають нафта, пальне та морські перевезення, а за ними — продовольство і світовий імпорт загалом.