Економіка України: виживання без розвитку та зростаюча зовнішня залежність

За попередніми оцінками Мінекономіки, у липні реальний ВВП зріс лише на 0,7% у річному вимірі, а за перше півріччя — на 0,01%. Це свідчить не про відновлення, а про стагнацію. Позитивну динаміку забезпечують сільське господарство, внутрішня торгівля та окремі сегменти переробної промисловості. Натомість транспорт, енергетика та експортно орієнтовані виробництва залишаються слабкими через російські атаки на інфраструктуру.

Ключовою проблемою є розрив між внутрішнім попитом і виробничими спроможностями. Споживання, як приватне, так і державне, зростає швидше, ніж національне виробництво, що стимулює імпорт. У липні експорт товарів скоротився на 5,1% до 3,1 млрд доларів, тоді як імпорт зріс на 20,7% до 8,8 млрд доларів. За січень–липень дефіцит торгівлі товарами сягнув 33,9 млрд доларів.

Інфляція прискорюється: у липні річний показник зріс із 7,2% до 7,7%, головним чином через підвищення адміністративно регульованих тарифів. Особливо тривожна ситуація у промисловості — ціни виробників за рік зросли на 42,5%, що створює відкладений тиск на споживчі ціни. НБУ відповів підвищенням облікової ставки до 15,5%, що робить більшість довгострокових інвестиційних проєктів нерентабельними.

Бюджетна ситуація залишається зовнішньо залежною. За січень–липень міжнародні трансферти досягли 1 трлн грн, збільшившись у 4,6 раза. Без них дефіцит бюджету становив би майже 1,19 трлн грн, або 52,8% доходів. Державний борг на кінець червня досяг 9,23 трлн грн. Валютна стабільність також тримається на інтервенціях: за сім місяців НБУ продав 31,3 млрд доларів, а резерви скоротилися на 6,1 млрд доларів.

Позитивним винятком є аграрний сектор: станом на 24 серпня зібрано 31,7 млн т зернових, що на 16,4% більше, ніж торік. Проте великий урожай не гарантує високих доходів без стабільної роботи портів. Середня зарплата у першому півріччі зросла на 22,7% номінально, але це пояснюється дефіцитом кадрів, а не зростанням продуктивності.

Для переходу від виживання до розвитку економічна політика має зосередитися на захисті інфраструктури, переорієнтації кредитування зі споживання на виробництво, програмах імпортозаміщення та координації дій уряду і НБУ. Без цього макрофінансова рівновага залишатиметься дорогою та вразливою до нових шоків.