Дикі проти фермерських: чому смак равликів відрізняється

На равликовій фермі «БлагоРавлик» у селі Благодатне молюсків вирощують у контрольованих умовах: підтримують температуру, щодня поливають і годують спеціальним комбікормом. Склад корму змінюють залежно від віку тварини — у березні, на початку сезону, до раціону додають моркву, щоб стимулювати відкладання ікри.

Дикі равлики годуються тим, що знаходять у природі, і це прямо впливає на смакові якості м'яса. Співзасновниця ферми Анна Яковенко зазначає: незалежно від способу приготування та приправ, у страві з дикого молюска відчувається присмак прілого листя та моху. Тому зібрати равликів у лісі й отримати такий самий делікатес, як на фермі, не вийде.

Окрім харчування, значення має і рухливість. Дикий равлик постійно пересувається в пошуках їжі, тому його м'ясо жорсткіше. Фермерські молюски більше відпочивають, що робить їхнє м'ясо ніжнішим. На фермі равлики досягають зрілості за сім місяців, тоді як у природі цей процес триває роками. За словами Яковенко, за коротший період молюски не встигають наростити таку м'язову масу, як їхні дикі родичі, і навіть хімічний склад м'яса відрізняється.

Попри це, диких равликів в Україні споживають. Анну Яковенко ними пригощали прикордонники на заході країни. Отруйні види равликів, за її словами, зустрічаються лише в Африці.

Таким чином, вибір між фермерським та диким равликом — це питання смаку та текстури: фермерські молюски ніжніші, а дикі мають специфічний присмак і жорсткіше м'ясо.