Дорожче — не завжди краще: що формує ціну на полицях супермаркетів

Купуючи дорогий товар, споживач часто платить не лише за сам продукт. До кінцевої ціни входять репутація бренду, витрати на рекламу, дизайн упаковки, логістика, особливо якщо товар імпортний, а також вартість сертифікації — наприклад, позначок «еко», «органік» чи «фермерський». Невеликі виробництва також змушені встановлювати вищі ціни через менший масштаб випуску.

Однак є категорії, де переплата виправдана. Йдеться про кращу сировину: натуральний сир замість продукту з рослинними жирами, шоколад із високим вмістом какао, нерафіновану оливкову олію Extra Virgin або натуральну каву. Дорожчі аналоги часто містять більше корисних інгредієнтів, тоді як дешеві розбавляють водою, крохмалем, цукром та ароматизаторами — це добре помітно на прикладі ковбас із різним вмістом м’яса. Крім того, виробники з вищою ціною зазвичай більше інвестують у контроль якості, сучасне обладнання та лабораторні аналізи.

Водночас у багатьох випадках ціна не відображає якість. Крупи, цукор, сіль, борошно різних марок часто випускають на одному й тому ж підприємстві. Те саме стосується консервів: відомі бренди та власні торгові марки супермаркетів нерідко замовляють продукцію на однакових заводах. Молоко та макарони за однакової жирності чи технології виробництва теж можуть не відрізнятися на смак, навіть якщо ціна суттєво різна.

Цікаво, що під час «сліпих» дегустацій, коли учасники не знають марку та вартість, дешевші продукти часто отримують вищі оцінки за смак, запах і консистенцію. Це пояснюється так званим ефектом ціни: мозок автоматично вважає дорожче якіснішим, і однаковий товар здається смачнішим, якщо на ціннику вказано більшу суму.

Тож низька ціна не означає погану якість. Товар може коштувати менше через відсутність витрат на рекламу або через статус власної торгової марки мережі. При виборі варто орієнтуватися не на цифру цінника, а на склад і кількість основного інгредієнта, дату виробництва, умови зберігання та результати незалежних споживчих перевірок.

Підсумовуючи: твердження «дороге завжди краще» — це міф. Висока ціна може свідчити про якіснішу сировину чи суворіший контроль, але часто вона лише відображає витрати на бренд і маркетинг. Найрозумніший підхід — порівнювати склад, харчову цінність і походження продукту, а не покладатися на цінник.