Багряний і Лазуткін заговорять англійською та нідерландською: що це змінює

Про підготовку англомовного видання Багряного стало відомо з сайту HURI Books, де вже показали обкладинку. Переклад зробила американська перекладачка-русистка Валері Браун, а вступну статтю написала Наталія Шпилова-Саїд, яка викладає українську мову в Гарварді. Книжка має вийти у квітні 2027 року.

Сам текст — це памфлет 1946 року, який десятиліттями залишався на периферії славістики. Там домінували свідчення російських авторів про ГУЛАГ, зокрема Олександра Солженіцина, тоді як український досвід залишався в тіні. Багряний описав переслідування, тортури, примусову працю й геноцидний голод, яких зазнали українці в радянській «тюрмі народів». Радянські злочини він називав «червоним російським фашизмом» і «червоним московським імперіалізмом» — задовго до того, як такі формулювання стали звичними на Заході. Автор також провів пряму лінію від радянського режиму до його сучасного спадкоємця — Російської Федерації. Для анонсу видавці обрали уривок із IX розділу: «Я не хочу вертатись на сталінську “родіну” тому, що підлість, цинізм і жорстокість більшовиків не знає меж».

Паралельно готується нідерландське видання збірки Дмитра Лазуткіна. Переклав її Роман Нестеренко, він же написав двомовну післямову. Книжка виходить у поетичній серії, яку M10Boeken разом із журналом Filter та за підтримки Cultuurfonds створили, щоб молоді літературні перекладачі могли видати улюблену збірку у власному перекладі. Йдеться про 25 «сирих» віршів, де війна показана реалістично й безжально, але водночас чутливо й подекуди з похмурою іронією. Незвичну для Лазуткіна форму — без прикрас, рими й навіть пунктуації — видавці називають способом звести наратив до суті та підкреслити невідкладність текстів.

Сам поет каже, що всі описані події справжні, а персонажі реальні. За його словами, це перша збірка, яку він писав з усвідомленням, що ці тексти мають прочитати за кордоном. «Бо це історії, написані в Оріхові і Комишувасі, Новоекономічному і Покровську, які мусять бути розказаними тим, хто знає про нашу війну лише з екранів телевізорів. Це досвід, яким я хочу ділитися з європейськими читачами. Бодай з тими, хто адвокатує Україну і допомагає нам озброєнням. Адже кожен рядок в ній - це свідчення того, що сам бачив і відчував. Адже нам і надалі потрібна підтримка. І література - ненайгірший спосіб», — зауважив Лазуткін. Збірку він представить особисто на фестивалі Wintertuin Festival 28 листопада.

Для України ці два видання важливі з різних причин. Багряний повертає в західний академічний обіг українську оптику на радянські злочини — ту, яку десятиліттями витісняли російські наративи. Лазуткін же говорить до ширшої європейської аудиторії мовою сучасної поезії, фіксуючи війну тут і зараз, поки її не стерла пам’ять. Обидві книжки працюють на одне: роблять український досвід видимим для тих, хто ухвалює рішення про підтримку.