Аквакультура Волині: зростання тоннажу та загроза зниження рівня води

Волинь традиційно вважається одним із ключових рибних регіонів України, де для аквакультури є і природні умови, і багатовіковий досвід. Минулого року в області працював 81 суб'єкт господарювання у цій сфері. Проте за цими цифрами стоїть складна щоденна робота, яка триває цілий рік і не обмежується лише зарибленням ставків.

Повний цикл вирощування риби розпочинається з маточного поголів'я, яке має віднереститися. Лише після цього з'являється мальок, якого потрібно виростити, підготувати до зимівлі, а потім отримати товарну рибу. Як пояснюють досвідчені рибоводи, це потребує постійної уваги, а не лише сезонних дій. Окремим етапом є профілактика захворювань: осушення ставків, вапнування дна, обробка малька сольовими ваннами. Витрати на ці заходи зросли, адже на гектар водойми може знадобитися близько пів тонни вапна, а сучасні препарати коштують ще дорожче.

Водночас самі фермери заперечують тезу про масову хворобу риби. За їхніми словами, проблеми виникають у тих господарствах, які нехтують профілактикою. Регулярне вапнування ставків та контроль стану води дозволяють отримувати здорову продукцію, хоча окремі випадки захворювань можуть стати підставою для заборони реалізації.

Основний вилов припадає на холодну пору року, оскільки влітку живу рибу складно транспортувати. Утримання господарства потребує значних коштів на корми, зариблення, оренду водойм та податки. Як зазначають рибоводи, це не бізнес для швидкого збагачення: «Ще ніхто на ставках мільйонером не став. Це дуже важка праця».

Окремою проблемою є реалізація продукції. Після спуску ставка рибу треба продати швидко, а виробник не завжди може чекати на сприятливу ціну. Великі господарства з повним циклом виробництва, власним мальком та точками продажу мають більше шансів вижити. Натомість малі ферми, які не мають таких ресурсів, за останні роки масово закрилися через пандемію та війну, що призвело до падіння попиту у два-три рази.

Найбільшим викликом сьогодні фермери називають не попит, а воду. Рівень ґрунтових вод стрімко знижується, ставки міліють та заростають. Цьогорічна спека змусила деякі господарства достроково виловлювати рибу, а частину продукції втратити. Для вирішення проблеми окремі господарства використовують системи циркуляції води, але це збільшує витрати на електроенергію.

Таким чином, перспективи аквакультури на Волині залежать не лише від кількості господарств чи обсягів виробництва. Ключовими факторами залишаються економічні умови, стан водойм та доступ до води. Якщо проблема зниження рівня води не буде вирішена, це напряму вплине на можливість вирощувати рибу у ставках регіону.