23–24-річні чоловіки: між виїздом і бронюванням

Українське законодавство про мобілізацію продовжує породжувати правові колізії. Однією з найбільш уразливих категорій стали чоловіки віком 23 та 24 роки, які перебувають на військовому обліку як призовники. Для них одночасно діють обмеження на перетин кордону та відсутній доступ до механізму бронювання.

Суть проблеми полягає в тому, що після досягнення 23 років для чоловіка зникає віковий виняток, який дозволяв виїзд за кордон у 18–22 роки. Водночас до 25 років він може залишатися призовником, а не військовозобов'язаним, а бронювання поширюється саме на військовозобов'язаних. У результаті молода людина, яка навчається чи працює, опиняється в ситуації, коли право на пересування вже обмежене, а правових підстав для бронювання ще немає.

Ситуація ускладнюється тим, що правовий статус може відрізнятися навіть у людей одного віку. Якщо чоловік до 25 років уже набув статусу військовозобов'язаного — наприклад, після служби або військової кафедри — він може бути заброньований, але водночас підлягає мобілізації. Призовник же до 25 років мобілізації не підлягає, проте й забронювати його неможливо. Це створює нерівні умови для роботодавців, які уникають наймати молодих фахівців, оскільки не можуть їх забронювати.

Така правова невизначеність має і демографічні наслідки: розуміючи, що після 23 років виїзд стане практично неможливим, молодь намагається виїхати раніше. Експерти наголошують, що держава має чітко визначити правовий режим для цієї категорії громадян — або передбачити механізм бронювання для призовників, які є важливим трудовим ресурсом, або надати обмеженню виїзду належне правове обґрунтування.

Питання залишається відкритим: чи відповідає така різниця в правах між 22-річними та 23-річними принципам правової визначеності та пропорційності. Поки що відповіді від держави немає, а молодь продовжує перебувати в підвішеному стані.