Горлиці з зашифрованими іменами: як житомирська майстриня перетворює глину на пам'ять

Кожна така пташка — не просто прикраса, а персоналізований виріб, де літери імені закодовані орнаментом, подібним до вишивки. За словами майстрині, ідея народилася з першого замовлення: до неї звернулася дівчина, яка хотіла увічнити ім'я загиблого на війні чоловіка.

«Я не хотіла братися за це замовлення, тому що його було дуже важко виконати. Але воно мені відгукнулося, бо мій чоловік теж військовий. Я побачила, що є вишивка іменами, тому знайшла абетку, де кожній букві відповідають різні символи», — розповіла Людмила Карасенко. Відтоді вона працює за цією абеткою: кожній літері відповідає окремий символ, який вона наносить на поверхню вручну. Наприклад, у пташки з іменем Світлана букві «С» відповідають три крапочки, схожі на три хрестики у вишивці.

Символіка виробів не обмежується іменами. Горлиця для майстрині уособлює мир, любов і свободу, а фенікс — відродження. Останнього часто замовляють люди, які подолали рак, як нагадування про власну силу. Кожну пташку прикрашають натуральним камінням — яшмою, перламутром або перлами, до яких майстриня має окрему слабкість.

Процес виготовлення однієї горлиці займає близько години, хоча включає чимало етапів. Полімерну глину розминають, розкачують, запікають у духовці за ста градусів 19 хвилин, шліфують інструментами для манікюру та на фрезері, обробляють вручну, розписують акриловими фарбами й покривають топом, просушуючи в лампі. Орнаменти майстриня вже відтворює по пам'яті.

За два роки Людмила Карасенко створила понад десятки тисяч таких пташок. Замовлення надходять з України та з-за кордону — часто від українців, які виїхали й купують прикраси для себе чи іноземних друзів. Чоловікам замовляють брелоки, які чіпляють до ключів. «За кордоном ручна робота дуже цінується. Замовляють і чоловікам, але у вигляді брелоків, які можна причепити до ключів. Їм дуже подобається, що це українська символіка», — зазначила майстриня.

У планах — розвивати власну майстерню та проводити майстер-класи. «Хочу, щоб люди також долучалися до цієї роботи, бо це дуже відволікає від сьогоднішніх подій і заспокоює. Дійсно, на кілька годин можна відволіктися від усього, зануритися у свої думки й у цей процес», — сказала Людмила.

Отже, історія житомирської майстрині — це приклад того, як ремесло переростає у спосіб зберігати пам'ять і підтримувати одне одного. Персоналізовані вироби з українською символікою знаходять попит далеко за межами країни, а сам процес творчості стає для багатьох способом відволіктися від складних реалій.