Р РадикалГоловні новини України

«Навіки 22»: на Волині попрощалися з лейтенантом Романом Григор'євим

·320 слівредакція
«Навіки 22»: на Волині попрощалися з лейтенантом Романом Григор'євим

У Луцьку та селі Підгайці 18 вересня провели в останню дорогу військовослужбовця Романа Григор'єва, який загинув на Покровському напрямку. Йому було 22 роки.

Прощання з лейтенантом Романом Григор'євим відбулося 18 вересня. Заупокійну літію відслужили біля будинку, де він жив, а чин похорону — у Свято-Михайлівському храмі в селі Підгайці. Поховали військового на місцевому кладовищі.

Роман Григор'єв народився 3 жовтня 2003 року в Луцьку. Він навчався у Підгайцівській школі, згодом — у луцьких ліцеях №23 та №17. У 18 років за власним бажанням пішов на строкову службу до Національної гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення разом із побратимами виконував бойові завдання та брав участь в операції із зачистки Ірпеня. Після цього йому запропонували продовжити навчання в Київському інституті Національної гвардії України, яке він успішно завершив, отримавши звання лейтенанта.

16 серпня 2026 року лейтенант Григор'єв зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. 15 вересня 2026 року ДНК-експертиза підтвердила, що захисник загинув.

Провести воїна прийшли сусіди, друзі, однокурсники, мешканці Луцька та представники міської влади. Серед тих, хто віддав шану, був і директор Луцького ліцею №23 Віктор Мартинюк. «Пам'ятаємо Романа як учня з особливим почуттям справедливості, який завжди мав свою думку і відстоював її. Дуже любив своїх сестер і гарно до них ставився. Шкодуємо, що так сталося. У нас в школі є стенд пам'яті, на жаль, він поповниться ще одним Героєм», — сказав він. Однокурсники згадують Романа як щиру й добру людину, дуже цілеспрямовану, яка завжди досягала поставлених цілей.

У загиблого залишилися мама, батько, бабуся, братик та дві сестрички.

Історія Романа Григор'єва — це історія покоління, яке зустріло повномасштабну війну ще підлітками. Він встиг пройти шлях від строковика до офіцера за кілька років, і саме такі люди формують нове обличчя українського війська. Для громади Луцька та Підгайців це не просто втрата одного солдата, а нагадування про ціну, яку щодня платить країна. Пам'ять про нього зберігатимуть у школі, де він навчався, а його рідним і побратимам залишається співчуття та вдячність за мужність і відданість Україні.

Читайте також